– Ти мені все дитинство зіпсувала! — кричить мені дочка

Моя донька вже давно одружена, але про дітей навіть думати не хоче.

Каже, що це через мене. Мовляв, ми з батьком їй все дитинство зіпсували. Зараз розповім усе докладно.

Справа в тому, що у нас є п’ятеро дітей. Марія – найстарша. Звичайно, я її залучала до допомоги. Ну, а як по-іншому? Мені здається, у всіх сім’ях старші діти допомагають батькам. Однак донька стверджує, що ми буквально все на її плечі повалили.

Найцікавіше те, що середня дочка вже ось-ось стане мамою. Невже її “складне дитинство” не торкнулося? Марія навіть заїкатися не хоче про дітей. Каже, що їй нашого дитсадка вистачило.

Спочатку я взагалі не втручалася в її справи. Зараз багато народжують дітей після 30, адже хочуть пожити для себе і облаштувати кар’єру. Хоча вважаю, що сім’я без дітей — це зовсім не сім’я.

Коли дочка переступила 30 рубіж, я їй натякнула, що настав час задуматися про малюка. Прямо не говорила, адже думала, що мають якісь проблеми зі здоров’ям. Вона ж відмахувалась і казала, що вони поки що дітей не планують.

Зять теж зі мною не хотів обговорювати цю тему. Сказав, що це їхня особиста справа. Ну і нехай. Однак я не можу пускати на самоплив ситуацію. Вона моя дочка, тому я переживаю. Та й онуків дочекатися хочеться, я вже немолода. Потім сил і здоров’я не буде, щоб няньчитися.

Марія з чоловіком живуть на втіху. Ось недавно собаку завели і ставляться до неї як до дитини. Квартиру купили, півсвіту об’їздили, а дітей так і немає. Я вже почала на неї насідати, адже потім можуть бути серйозні проблеми, а вона мені відповіла:

— Мамо, діти мені не потрібні!

– Як не потрібні? Хоч би одного треба народити!

— А краще, як ти, п’ятеро і всіх звісити на старшу, га? Дякую, мені вистачило. Ви з батьком мені все дитинство своєю багатодітністю зіпсували. Набрид мені цей дитячий садок. Тільки нещодавно вирвалася від вас, тому не треба тут діставати і змушувати мене народжувати!

— Але потім ти не зможеш народити. Знаєш, які проблеми у жінок після 40? Та й сил на дитину не буде.

– Я взагалі народжувати не збираюся, ти не розумієш? Я завдяки тобі дізналася, що таке “щастя материнства” і наняньчилася з дітьми до нудоти.

— Тобі просто буде! Ти вже досвідчена!

— Краще б у мене було щасливе дитинство! Рабиною та нянею завжди для вас була!

Подібні слова стали для мене несподіванкою. Я не могла й подумати, що хтось із моїх дітей зможе мені цього дорікнути. Ми ж із чоловіком останнє їм віддавали, все життя присвятили, і це така подяка?

Донька вважає, що вона взагалі не мала дитинства. Ще й діставалося за всіх, як найстаршій. Чи бачите, ми інших любили, а її просто використовували. Не розумію, чому вона дійшла таких висновків. Ми ніколи не поділяли дітей і ставилися до них однаково. Звичайно, молодшим припадало більше уваги, але все ж таки.

Чоловікові я вирішила нічого не розповідати, адже він взагалі не захоче з донькою спілкуватися. Я дуже сподіваюся, що Марія зрозуміє і не припуститься фатальної помилки. Пошкодує про своє рішення, але буде вже надто пізно.