Історія про два глечика: вмійте не тільки дивитись, а й бачити

У літньої жінки було два великих глечики, які висіли на обох кінцях коромисла, яке лежало на її плечах. Один із них мав тріщину, а інший був бездоганним і завжди тримав повну кількість води. Коли стара жінка приносила воду від річки до свого будинку, глечик з тріщиною завжди залишався наполовину заповненим.

Ця ситуація тривала два роки, і кожного дня стара жінка приносила додому лише півтора глечика води. Глечик без тріщини був пишним і гордим своєю роботою, тоді як глечик з тріщиною соромився своєї недосконалості і був засмучений, що може виконувати лише половину своєї функції.

Але через два роки глечик з тріщиною звернувся до старої жінки та висловив свою думку через тріщину, з якої постійно витікала вода. У відповідь, стара жінка посміхнулася і розповіла, що з боку глечика, з якого витікає вода, ростуть квіти. Вона посіяла насіння квітів саме на цьому боці доріжки, знаючи про тріщину. Глечик поливав ці квіти кожен день, коли вони поверталися додому.

Завдяки цій тріщині росли красиві квіти, які стара жінка використовувала для прикрашення своєї оселі. Таким чином, ця тріщина стала джерелом гордості для їхнього будинку.

Ця історія нагадує нам, що у кожного з нас є свої особливі риси та недоліки, які роблять наше життя цікавим та унікальним. Нам потрібно приймати один одного такими, які ми є, і бачити в цьому щось цінне і гарне.