Мамо, будь ласка, не залишай мене тут одну. Мені страшно!
– Мамочко, не залишай мене одну. Мені страшно залишатися тут! – кричала маленька дівчинка, просячи свою маму залишитися з нею.
Її мати, Маша, не чула дівчинку, вона була явно у болісному вигляді. Маша рухалася у бік вхідних дверей, і почала одягатися. Вона не переймається, що її маленька дочка залишиться в будинку зовсім одна. І вона не боїться, що за час її відсутності вдома, з дитиною може статися все, що завгодно, адже навколо скільки небезпек.
Поки матері немає вдома, її доньці захотілося їсти, вона побачила хліб, що лежить на полиці, вона ставить стілець, вилазить, стілець падає і дитина падає на підлогу, вдаряється, а потім плаче, але поряд немає нікого, ніхто не пошкодує маленьку дівчинку.
У цей момент, з квартири поряд вийшла Ліля, вона почула плач дитини, і вирішила зайти до квартири, двері були відчиненими.
Лілі тридцять п’ять років, своїх дітей вона не має. Вона була одружена тричі, але з народженням дитини ніяк не виходило. Поруч із Лілею жила сім’я з трьома дітьми, і жінка з ними товаришувала, але потім вони купили будинок за містом, а свою квартиру вирішили здавати в оренду. Ось Ліля і приходить подивитися чи добре з квартирою.
Зайшла Ліля в квартиру і відразу побачила дівчинку, що сиділа на підлозі.
– Чому ти сидиш на підлозі? Що трапилося?
– Дівчинка з переляку навіть перестала плакати:
– А ви хто?
– Я ваша сусідка, почула, що ти плачеш і вирішила зайти перевірити чи все гаразд.
– Моя мама кудись пішла, вона дуже хвора, – почала розповідати дівчинка Лілі, – а я захотіла поїсти, от і побачила хліба на поличці, там темніє і мені стає страшно.
– Дивись, давай ми напишемо твоїй мамі записку, а поки що ти побудеш у мене. Добре?
-Так! — радісно відповіла дівчинка.
Тоді Ліля погодувала дівчинку, думала ще дати їй солодощі, але потім вирішила не давати, бо раптом у дитини алергія на солодке. Потім дістала з шафи іграшки та запропонував їх дівчинці. Вона сама в’язала іграшки і продавала їх.
– Грай, бо їм нудно сидіти було в шафі. А тепер у них ти є!
При цьому Лілі було якось не по собі, адже вона забрала чиєсь дитя, але і бути байдужою до плачу дівчинки вона не могла. Був уже пізній вечір, за дівчинкою так мати не прийшла. Ліля ходила перевіряла, чи не прийшла мати дитини. Ні вдома нікого не було. Довелося Лілі укласти дівчинку спати в себе вдома, а сама сіла в’язати чергову іграшку. Вона ввімкнула і дивилася тихо телевізор, і все чекала, що хтось прийде за дитиною.
Але за дитиною мати прийшла тільки рано вранці. Стукає у двері. Ліля відчиняє.
Маша їли стояла на ногах, їй було надто погано.
– Доброго дня,— тихим голосом сказала Маша,— а я за дитиною прийшла. Мене Маша звуть. Я її мати. Ви не думайте нічого, я просто захворіла.
– Так, я бачу… Давайте ми зробимо так. Ви йдете лікуєтеся, спите. А я сьогодні буду з дитиною. Не хвилюйтеся, вона в добрих руках.
Після чого Маша погодилася, розвернулася і пішла додому спати. А потім Ліля дочекалася, поки дівчинка прокинеться. Поки дівчинка спала, Ліля встигла приготувати їй сніданок. А ось і прокинулася мала:
– Я зранку говорила з твоєю мамою. Їй справді дуже погано. Тому вона пішла додому лікуватися, а за тобою прийде ввечері. А поки що пропоную тобі сходити погуляти до парку. Ти згодна? – запитала Ліля у дівчинки.
Дівчинка посміхнулася у відповідь. До вечора Ліля з дівчинкою гуляли в парку, жінка купила їй новий одяг, ласощі, нову ляльку. Також вони були у парку розваг, дівчинка була неймовірно щаслива. Потім вони прийшли і дитина відключилася спати.
Настав вечір. Маша постукала у двері, в цей час дитина грала іграшками.
Маші вже було набагато краще, але все-таки виглядала вона болісною.
– Ви заходіть у гості, не стійте на порозі. Давайте вип’ємо чаю! – Запропонувала їй Ліля.
Маша зайшла, і вони почали розмовляти. І Маша зізналася про те, що випиває, і нічого з цим вдіяти не може. Нею було видно, що вона сама незадоволена таким життям.
– А ти не думала звернутися до клініки? — спитала Ліля, чекаючи негативної відповіді.
Але Маша погодилася.
Через шість місяців Маші вдалося вилікуватись від залежності повністю. Поки вона була у лікарні, з її дочкою сиділа Ліля. Вони стали добрими подругами.
Одного дня Маша з дочкою прийшли в гості до Ліли:
– Я хочу, щоб ти стала хрещеною матір’ю моєї дитини! – заявила їй Маша.
Ліля із задоволенням погодилася. А після Маша дякувала Лілі за те, що вона тоді зважилася допомогти її дівчинці.