Історія, яка трапилася зі мною нагадує страшний сон. Як я через хворобу сина втратила всіх рідних
Я була щасливою жінкою, яка чекала на появу малюка. Мене оточували подруги, добрий чоловік, батьки та брат. Мені здавалося, що я ніби за кам’яним муром і нічого вже не зможе пробити таку оборону.
Вітя народився здоровим та міцним, нас за тиждень уже виписали з лікарні. Все було просто чудово, і я насолоджувалася материнством. Але вже через чотири місяці моє життя перетворилося на пекло. Вітя якось дивно кашляв, і я повезла його до лікарні. Лікарі заметушилися, почали робити аналізи, постійно щось перевіряли.
Я боялася навіть запитати, що з ним, але це питання я ставила щоразу при появі будь-якого медичного працівника у моїй палаті. Але лікарі уникали відповіді. За три дні стало ще гірше і Вітю підключили до апаратів.
Мій маленький синок не міг самостійно дихати. Лікар сказав, що не може дати жодних гарантій, потрібна солідна сума на лікування та препарати.
Я тоді страшенно боялася за сина, але не могла подумати, що найжахливіше ще попереду. У мене була така міцна родина і ми легко підняли б всю суму, скинувшись усі разом. Брат здався першим і сказав, що має гроші на інші цілі, з Вітею в лікарні посидіти він не може, та й взагалі дуже зайнятий.
А за півтора тижні купив собі новенький джип навіть без кредиту та розстрочки. Я тоді посварилася з ним і більше не спілкувалася, він проміняв життя племінника на машину, та й сума була вдесятеро менша за вартість цього автомобіля.
Але мій брат якось різко відреагував і сказав, що я маю дорослішати і сама вирішувати свої питання. Цитую: «Треба було вчитися, а не народжувати. Тоді б і працювала, і заробляла б нормально».
Я так плакала після його слів, як взагалі можна було сказати таке, знаючи, що моя дитина в такому стані? Ми з братом досі не спілкуємось, хоча після того випадку сім років минуло.
Коли я приїхала до мами і розповіла їй, вона навіть мене не втішила, а раптом запитала: «Адже до нас не за грошима приїхала? В нас грошей немає!».
Я їй заперечила, адже у батька своя адвокатська контора, а в мами прибутковий магазин в інтернеті. Але вона так здивовано підняла брови, що я взагалі перестала впізнавати їй свою рідну людину. Вона сказала, що мій брат мав рацію і взагалі треба було вчитися.
Я навіть слухати її не стала, за дві години зателефонувала батькові, а він опинився на боці мами. Мій чоловік був у рейсі і майже місяць абсолютно не було жодного зв’язку. Він навіть не знав, як гостро я потребую його підтримки та коштів.
Я сиділа на лаві в парку і плакала, мені нічого не залишалося як шкодувати себе. У банку кредит було брати боязно, я здала все своє золото крім обручки і отримала на руки майже двадцять тисяч.
Купила ліки на перший місяць та відвезла до лікарні. Віті розпочали курс лікування, але у мене не було більше грошей, а наступний місяць потягне в 1,5 раза більше. Почала знову писати тексти на замовлення, але більше 1000 гривень на місяць не виходило. Я майже нічого не їла і все відкладала. Коли чоловік вийшов на зв’язок, я плакала і не могла йому все пояснити.
Лікар, побачивши це, взяв трубку і пояснив усе моєму чоловікові, потім віддав телефон мені. Він був просто шокований тим, що зі мною так вчинили близькі люди. Гроші з рахунку він вивести не міг, але домовився з друзями і ті того ж вечора скинули мені на карту грошей на повний курс лікування, ще й зверху на додаткові витрати.
Один із його друзів наступного дня приїхав до лікарні та заспокоював мене, знайшов лікаря та обговорив, що ще треба купити і так далі.
Я не знала, як їм дякувати, адже вони майже мене не знали, але його друзі дивилися на мене так, ніби я говорю надприродні речі. Як один повторювали: «Марічка, ти чого, ти ж дружина Миколи, а це його син! Та ми за вас горою! Дзвони відразу як щось знадобиться, все залагодимо».
Чужі люди просто допомогли мені видертися, вилікували мого сина, навіть не чекаючи жодної подяки у відповідь. А близькі родичі просто кинули мене у розпачі. Вони просто всі відмовилися від мене такої відповідальної хвилини.
Вітя видерся, зараз йому вже сім, і він найщасливіший і найздоровіший хлопчисько на світі. З чоловіком ми досі разом, а друзі так і не взяли гроші назад, говорячи, що давали не в борг.