Чоловік не може пробачити, що я не нагадала про день народження його сина від першого шлюбу. Але ж це не моя дитина, чому я маю про це думати?

Дарина розповіла приятельці на дитячому майданчику історію. Дуже їй хочеться розібратися, що в голові колишня дружина чоловіка. Та й порада їй потрібна, як бути з дитиною чоловіка від першого шлюбу.

– Вранці він мене привітав із 8 березня, подарував квіти та подарунок, потім погуляли з дочкою у парку, дуже добре провели час. Потім сіли обідати і тут його осяяло.

– Дарина, яке сьогодні число? Я знову забув привітати сина з іменинами. Моя колишня дружина просто виклює мені мозок.

До речі, Максим – син чоловіка від першого шлюбу. Максим та Наталя з одного міста, що за 500 км від столиці. Після розлучення вона повернулася назад і забрала із собою сина.

Михайло вирішив залишитися у столиці, знайшов хорошу роботу та одружився повторно. Так ось, Дарина — це його друга дружина. У них все якось одразу залагодилося, на відміну від першого шлюбу. Наталя дуже норовлива жінка. Те, що в них нічого не вийде, стало зрозумілим відразу після народження Максима. Вони постійно сварилися, мирилися та знову сварилися.

Так прожили ще майже чотири роки. Однак, якщо немає поваги, то так довго продовжуватися не може. Припинити мучити один одного запропонував Михайло. Наталка до останнього намагалася повернути колишні почуття, дуже їй не хотілося повертатися в рідне містечко. Місце, де всі один про одного знають, чують і завжди говорять.

Знайомство з Дариною – ковток свіжого повітря для Михайла. Вони спочатку вирішили починати все з чистого аркуша, це була нова квартира, нові меблі, нове життя.

– Наталку теж можна зрозуміти. Жити в містечку, де тобі слідом говорять, про невдалий шлюб і сина. Тут хочеш чи не хочеш станеш злим. На Михайла вона досі злиться. Усі його заслуги знецінюють, а всі промахи роздмухують до небес. Всім тільки й каже, який Михайло поганий батько.

Хоча для сина його не можна назвати зразковим. Дзвонить тільки у великі свята, а про День народження зовсім може забути. Але аліменти сплачує справно.

– Так, і знаєш, мені здається, що хлопчик зовсім погано батька пам’ятає. І не знає зовсім. І дзвінків не чекає. Михайло і не тягнеться до спілкування із сином. Це правильно? Ніяк зрозуміти не можу, якщо хлопчик не чекає, то чого Наталі такий важливий дзвінок батька.

З огляду на її ситуацію, вона могла б будувати своє життя та радіти, що гроші приходять вчасно. От скажи мені, що думаєш?

– А скільки там аліментів виходить?

– Тисяч 15, мабуть. І весь її колишній чоловік поганий… Хоча мені подруга теж каже: «Як це не подзвонити на День народження сина? Чому ти не нагадала? Який жах!” Все ніяк заспокоїтися не міг, що я пам’ятала, але Михайлу не нагадалв. Уявляєш.. вичитував мене як школярку, угу. Але ж це не моя дитина, чому я маю про це думати?

-Ти не повинна, але все ж таки так не можна. Скажу чесно, я в шоці. Розумію твої почуття, але й ти зрозумій, що егоїзм тут справа остання. Михайло вам увагу приділяє, вас любить, з вами проводить час. А чим Максим гірший? Адже це теж його син!

– Так, ну і навіщо воно мені?

– Ну, я тобі, як розлучена жінка скажу, що то плюсик тобі в карму. А ще життя дуже непередбачуване, у тебе дочка підростає. Відкинь свою гордість і допоможи чоловікові налагодити контакт із дитиною. Ти ж жінка, а значить набагато мудріша за нього.

А взагалі, знаєте, діти ніколи не винні в помилках батьків і не повинні розплачуватися за них. Намагайтеся зробити все, щоб дитинство ваших дітей було щасливим.