Онук прибіг до бабусі з букетом, але вперта іменинниця не відчинила йому двері. Принцип чи дурість?

Історія ця збиває з пантелику. Здавалося б, чого ще ми не чули в цьому світі? Але ось історія про те, як бабуся не пустила онука в квартиру, коли він прийшов привітати її з днем ​​народження. Вона була вдома, це точно. Нюанс: онук був від невістки, з якою син вже розлучився. Така ось принципова знайшлася бабуся.

У розлученні Катя з Толею були вже років десять. Катя ростить синочків, одному 13 років, другому 17. Заміж вдруге не пішла, не хотіла чужого дядька в будинок до дітей пускати.

Колишній чоловік аліменти платить скромні, як суд призначив – і більше ні копійки від себе. Спілкуватися не прагне, більш того, перебрався жити за кордон.

Але Катя розсудлива: адже діти-то з батьком не розводилися. Поганого про нього ні слова не говорить. Охоче ​​підтримує будь-який зв’язок, адже сім’я є сім’я. Хіба мало, як життя повернеться.

Живе там же, де і жила, неподалік від колишньої свекрухи. Відносини з батьками чоловіка не склалися з самого першого дня, але Катя спускає конфлікти на гальмах, звикла. Не очікувала, що після розлучення все стане гірше, адже вся вина за розлучення лежала тільки на чоловікові.

Але недавні родичі вважали за краще робити вигляд, що не знайомі з Катею взагалі. Вони проходили мимо, не віталися, переходили на інший бік.

Поведінка ця здавалася Катерині дикою, навіть дитячою. Вона ні в чому їх не звинувачувала, нічого для себе не чекала. Але ж онуки-то з дідусем і бабусею не сварилися! Як могло вийти, що їх викреслили з життя, немов викинутих кошенят? Живуть в двох кроках, звикли один до одного забігати – а тепер потрібно якось пояснити дітям нові правила.

Втім, ситуація налагодилася сама собою через пару років, коли свекруха серйозно захворіла. Може бути, вона вирішила, що це покарання від долі, може ще щось, але стала хоча б з днем ​​народження хлопчиків вітати. І навіть запрошувати іноді до себе, то в гості, то на дачу.

У такому ритмі вони і жили років п’ять. Кожен раз в день народження, на Новий рік та інші свята Катя обов’язково купувала солодощі, квіти та інші подарунки, відправляла хлопчаків вітати дідуся або бабусю.

Але ось уже другий рік пішов, як колишній чоловік дав про себе знати. Він не дзвонив синам майже десять років, нічого не слав – і раптово виник, почав телефонувати, та ще й по відео.

Почав пропонувати Каті, мовляв, приїде, будуть знову сім’ю будувати. Вона розуміє: поїхав-то він з тією самою розлучницею, але схоже, не склалося у них. Він розповідав, що скучив, що скоро повернеться.

Виглядав Толя так собі. Якийсь заморений, облізлий, явно дружить з пляшкою. Їй він без потреби. Катерина за собою стежить, в спортзал ходить, шанувальники теж є. І герой роману є, хоч і не афішують вони відносин, щоб підлітків не бентежити. Але з часом планують вийти із тіні.

Дітям вона в спілкуванні з батьком не заважає, але і не змушує насильно. Не дурні у неї хлопці, самі все бачать і пам’ятають.

Але свекруха взялася за своє: при кожному контакті їздить по вухах, мовляв, Толя скоро приїде, але ж він десять років один, скучив. І ти десять років одна … І навіщо взагалі розлучалися.

Катя лише сміялася: свекруха добре була знайома з причиною розлучення, що ж їй раптом памороки забило? Явно щось задумали.

Ще б пак: у неї і квартира, і ще одна доробляється з розрахунком на дітей. Машина є і кар’єру зробити встигла. Сама випещена красуня.

А ось Толя бовтався невідомо де, ні для дітей нічого не зібрав, ні собі. Приїде з тою же валізою, та ще й потасканий.

Телефонує, наспівує – і Катя прямо йому сказала:

Ти сам пішов, назад не прийму. З дітьми можеш налагоджувати контакт, а до мене не лізь.

І ось підійшов день народження свекрухи. Катя до неї не збиралася, а хлопчаків з квітами і подарунками відправила.

Правда, здивовані дітки повернулися з цими ж квітами додому. Бабуся їм двері не відкрила.

Катя не повірила: може бути, вдома не було?

– Мам, та там в вікні світло горіло, ми бабусю бачили. Вона просто не відкрила.

Що ж, невістка зрозуміла: бабуся вирішила виховувати Катю. Раз не хоче прийняти сина, значить, і її приймати в будинку не будуть. І дітей теж.

Катя не полінувалася, набрала свекруху по телефону – відповіді не було. Дзвінки онуків теж залишилися без відповіді.

На наступний день Катя занепокоїлася: раптом сталося щось? Вона попросила телефон сусідки і набрала свекруху з нього, щоб перевірити здогад.

Але хитра “мама” тут же відгукнулася веселим бадьорим голосом.

Катя вибухнула, висловила, що внуки-то не винні у дорослих іграх, вони люблять бабусю. І знадобляться цій самій бабусі років через п’ять, адже та не молодіє. Але бабуся повідомила, що Катерина безпросвітна дypa, що сама залишила дітей без батька.

З тим і розійшлися, знову не спілкуються. Благо, внуки досить дорослі, не переймаються.