Син зустрічається з подругою вже давно, але не може від неї дочекатися борщів і котлет. Адже він ще не її чоловік

Spread the love

Хлопець з дівчиною вже живуть разом. Рік живуть.

Син з самого початку планував привести Аню до рідної домівки, але я, майбутня свекруха, чинила опір. Сторонні люди в домі, – не те, чого я хотіла б отримати до старості. Тут не розслабитися, ти вже ніби не вдома. А зріднитися з незнайомою людиною – рідкість. Я навіть гостей не люблю на своїй території, терплю тільки форс-мажори.

Син не сперечався, зняв зі своєю подругою квартиру і навіть ключі вдома залишив. Сказав тільки, що завжди на зв’язку, попросив дзвонити, коли б не знадобилося.

І ось я опинилася одна. На щастя, поки що справляюся. А там онуки з’являться, відносини налагодяться, зблизимося, куди подінемося.

І ось живуть вони, синок з Анею. Місяць живуть, другий, ось уже і півроку.

І я раптом помітила: щось йому сорочки широкуваті стали, штани звалюються, обличчя змарніло.  І ось дивлюся, став стрункішим, але не як від спорту хлопці підтягуються, а немов після хвороби довгої. Не схожий на самого себе. Я вирішила прояснити, що відбувається.

При черговій зустрічі пожартувала, що видно, не годує його Анічка, скоро доведеться одяг ушивати. А Аня раптово відповіла цілком серйозно: ніхто його годувати не збирається до весілля. Ніяких супчиків, борщів, ніяких котлет та млинців.

Вона ж не його дружина.

Я почала розпитувати, під слушним приводом навіть в холодильник і шафки на кухні заглянула. А там пельмені та мiвiнa.

Не можу зрозуміти, як можна говорити про любов до людини, і при цьому ставити йому на стіл хімічні напівфабрикати.

Аня, звичайно, ще дуже молода, та й не мати я їй, вчити жити. Але ось синові висловила, що не любов це, якщо один про одного не піклуватися. І нема чого було з співжиттям поспішати, якщо вона навіть готувати не бажає.

Але син запевнив: гроші на весілля вони відкладають, все налагодиться. І він розуміє, чому Аня так себе веде. А я от не розумію.

Як гроші сина витрачати – вона цілком дружина, адже сама не працює, за житло не платить, навіть за її косметику розраховується він.

З приходом eпiдeмiї стало складніше, і парочка знову попросилася жити зі мною, обіцяли взяти на себе оплату комуналки, закуповувати продукти. Але мені не хотілося бачити, що Аня готувати не збирається.

Син худне, почав скаржитися, що живіт болить. Я в жаху, адже доведеться йому на бульйони переходити nа ріденькі каші. Вже не до котлет буде.

І навіщо така дружина? Невже після весілля раптово захоче до плити встати? Я не вірю.