Мені 62, і я не розумію, навіщо люди похилого віку постійно економлять на собі

Я не так давно вийшла на пенсію, але відчуваю себе молодшою за свої роки. Я практично не спілкуюся зі своїми однолітками. Мені важко спілкуватися з ними. Теми для обговорення серед пенсіонерів – одні скарги, невдоволення, голосіння, як все дорого, ну і улюблене – болячки. Таке відчуття, що більше спілкуватися нема про що.

І я давно помічаю, що люди похилого віку постійно економлять на собі. Ні, це не брак грошей. Багато моїх приятельок отримують хороші пенсії, діти допомагають, хтось квартиру здає. Це, знаєте, така звичка, вшита в голову з минулих часів. Так, всі ми, люди у віці, пам’ятаємо труднощі, дефіцит, безробіття, безгрошів’я. Але час той давно пройшов, а ось збиткове мислення залишилося.

Моя сусідка на 3 роки старша за мене встає в саму рань і суне на продуктовий ринок в інший кінець міста, щоб купити продукти дешевші. Гаразд би нормальні купувала, а то яблука напівгнилі купить, овочі залежані, рис ваговий зі сміттям. Питаю її, навіщо їхати в таку далечінь заради сумнівної економії? Кілограм яблук все одно не з’їдає швидко – вони в’януть. Овочі теж довго свіжими не зберігаються, хоча вона купує вже не свіжі. Можна ж піти в магазин і купити всього потроху – два яблучка, але хороші, 300 г цукерок, але смачних. У маркеті  і поштучно можна брати – ніхто на тебе косо не буде дивитись.

Вона обурюється, що в магазині яблука на 10 гривень дорожчі. Невже це така значуща сума? Навіщо кістки курячі купувати, від них же толку немає. Краще взяти шматочок грудинки, так там хоч м’ясо чисте. Я не розумію, навіщо так жорстко економити на їжі – це ж наше здоров’я. А в нашому віці, навпаки, потрібно особливу увагу приділяти харчуванню, щоб було насиченим, збалансованим.

Купують продукти з вичерпаним терміном придатності, бо дешевші, а потім скаржаться, що шлунок болить, нудить. Від такої економії і ліків більше купувати доводиться. Та й з одягом те ж саме – на якість тканини не дивляться, аби подешевше. А потім алергія і піт від синтетики. Так багато хто живе. І це не найбідніші пенсіонери. Такі люди можуть собі дозволити краще, але бояться.

А чого себе обмежувати, нам тепер не довго залишилося, куди потім заощаджене, з собою? Знову ж таки повторюся, ця проблема в голові – не привчили нас в колишню епоху себе любити, поважати, дбати про себе в першу чергу. Раніше все дітям, потім все близьким. А тепер кому? Звідси і стільки хворих пенсіонерів – що вічно на собі економили, себе обходили. А тепер пожинають.

Вибачте, якщо грубувато написала, не хочу нікого зачепити. Але ось щиро не розумію я таке мислення. У мене теж пенсія не найбільша, але харчуюся я нормально. Беру все, але потроху. Я багато одна не з’їм все одно. І річ краще одну хорошу куплю, і носити буду з комфортом і задоволенням, ніж дешевизну всяку.

Не економте на собі, адже ви найцінніше, що у вас є!