Прокинувся зранку, зібрався на роботу, а під дверима знайшов немовля та записку: “Це твоя дитина, звати – Оленка”

До 28 років я ніколи не мав і не хотів мати серйозних стосунків, а просто насолоджувався життям та жінками. Окрім цього, я закінчив два виші і міцно стояв на ногах – мав високооплачувану машину, придбав житло у центрі столиці та елітний позашляховик.

Я не був одружений і навіть дівчини у мене не було. Так я жив і мені моє життя дуже подобалася. Весь тиждень я працював, а у вихідні – розважався на повну котушку. Дівчат у мене було багато, мене знали в усіх клубах міста. Таке життя мені дуже подобалася.

Але одного разу життя піднесло мені дуже неприємний сюрприз: вранці біля дверей своєї квартири я знайшов немовля – дівчинку. Я вирішив, що це хтось наді мною пожартував.

Біля дівчинки лежала записка. Там було написано, що я – батько цієї дівчинки і що дівчинку звати Олена. Я був просто в шоці, подзвонив мамі, попросив її приїхати. Потім подзвонив на роботу – взяв відгул.

Я не міг зрозуміти взагалі, хто міг бути мамою цієї дівчинки. До цього часу дівчинка прокинулася, і почала сильно плакати. Я просто не знав, що з нею робити. Взяв її на руки, почав заколисувати, але це не допомагало абсолютно.

Хвилин через п’ятнадцять приїхала мама. Вона встигла купити суміш, пляшечку і памперси. Вона нагодувала Оленку і поклала її спати.

А потім почала зі мною серйозну розмову: що мені вже пора давно за розум взятися, що якщо я дійсно батько цієї дівчинки, то повинен стати для неї справжнім татом, а не відмовлятися від неї.

Маму Оленки ми так і не знайшли. Поліція теж не знайшла маму. Я зробив тест на батьківство, який підтвердив, що я дійсно її батько. Коли я став татом, то моє життя стало зовсім інше.

Мама мені дуже допомагала: вона навчила мене сповивати і годувати дитину, навчила її купати і міняти памперс.

Дуже допомагала мені. Але жили ми з донькою все одно тільки вдвох. Спочатку все було просто жахливо: Оленка часто плакала, погано спала. Я не міг зрозуміти, чому ж вона плаче, що ж у неї болить?

Коли у неї ліз перший зуб, то була висока температура, і вона плакала три дні і три ночі. Я мало не посивів від цього.

Як же мені було шкода дитину, коли у неї болів животик, а я нічого не міг з цим зробити. Дитячий лікар бувала в нашому будинку мало не кожен день. Хороша вона така була, заспокоювала мене, допомагала, давала цінні поради.

Минув час. Моя мала підросла, стала справжньою красунею. А я закохався в лікаря своєї Оленки. Тепер Світлана Леонідівна приходить до нас і просто так, в гості.

Я запропонував їй зустрічатися зі мною. І вона погодилася. Каже, що вона вперше зустріла такого серйозного і турботливого чоловіка. Ех, знала б вона мене раніше!

Я дуже радий, що в моєму житті є дві такі чудові дівчинки: Оленка і Світланка. Я їх обох дуже сильно люблю. Вони дуже змінили моє життя, але я про це ні крапельки не шкодую.