В одному з міст України чоловік перетворює вулицю в казку за допомогою вітряків

Борис Шевченко – уродженець Ігрені, якого місцеві жителі вважають справжнім «майстром вітряків». І це звання заслужене: у дворі пенсіонера знаходиться близько двох десятків найрізноманітніших металевих вітряних млинів. Всі ці оригінальні і дивовижні вироби химерних форм Борис змайстрував своїми руками.

Вітряки, що знаходяться на ділянці Бориса Шевченка, називаються «арт-вітряками»: вони є декоративними і не виконують ніяких корисних функцій, але зате радують око і вражають уяву. А ще всю цю пишність приносить справжнє задоволення місцевим жителям, а самого Бориса перетворює в місцеву знаменитість.

Захоплення Бориса почалося з вітрового генератора після виходу на пенсію (все життя чоловік пропрацював інженером-електромеханіком). Тоді з’явилася щогла з ротором, що приводиться в рух силою вітру і запускає генератор. Але так як сім’я Шевченко проживає в низині серед дерев, то вітру тут несильні і постійно змінюють напрямок, тому висвітлювати будинок вітровим генератором не вдалося.

Тоді Борис вирішив споруджувати вітряки не заради вироблення енергії, а для краси і естетичного задоволення. Сам він розповідає, що дуже радий тому, що його вироби приносять людям радість. Так, до двору часто ходять гуляти пацієнти місцевої лікарні, щоб отримувати позитивні емоції. А відвідувачі стоматологічного кабінету, вікна якого виходять на володіння Шевченко, навіть іноді відмовляються від анестезії, захоплено спостерігаючи за «арт-вітряками». Сусідка Бориса краще засинає, адже млини, обертаючись, немов співають пісні вітру.

Свої вітряки Шевченко майструє сам, але купувати на невелику пенсію метал проблематично і накладно. Тому всі рідні і друзі всіляко допомагають талановитому майстру: приносять листи алюмінію і старі алюмінієві відра, каструлі. Борис радий всьому: посуд і металеві шматочки він обробляє в майстерні, перетворюючи в химерні фігури: молекули, планети, кулі та багато іншого. Двох однакових млинів у дворі немає: умілець шукає ідеї в інтернеті і допрацьовує їх самостійно.

Батько Шевченко був електриком і теж майстрував для сина дивовижні іграшки. Хлопчик пишався ними і, ймовірно, саме завдяки унікальним подарункам батька теж вирішив займатися чимось особливим, що радує людей. І це чудово виходить у Бориса.