Його всі дражнили в школі через зовнішність. Минуло 13 років …
Всі ми вчилися в школі і знаємо, що у звичайній школі вчаться діти різних верств населення, є багатші, є бідніші. Так було і 20 років тому. Клас у нас був звичайний… не надто дружний, але й ображати один одного ніхто не намагався. Але все змінилося, коли в школу прийшов новенький хлопчик, він переїхав з села до бабусі, так як залишився один без батьків. Бабуся як могла, виховувала дитину, на пенсію багато не купиш.
Ось тут би й згуртуватися дітям і їх батькам, допомогти малозабезпеченій дитині, але не тут то було. Всі раптом здружилися проти Михайла! А він був скромним і сором’язливим хлопчиком, і не відповідав на їхні образи. Виділитися серед інших йому не було чим, не мав обновок, та й красенем писаним він не був, такий собі простак і жебрак.
Мені спочатку було його просто шкода, і я став захищати Мішу, відбивати від однокласників, але незабаром і я став ізгоєм разом з ним. Мої батьки намагалися теж у всьому допомагати Міші і його бабусі, деколи речами, так як його старенькій бабусі було складно його піднімати і одягати.
Час минав, ми закінчили 9 класів і разом пішли вступати до коледжу, що б стати юристами. А так як вчилися ми непогано, для нас це не було важко. Після коледжу відразу в університет, разом його і закінчили. Завдяки моїм батькам, які не залишили Мішу і всіляко йому допомагали, ми стали як брати, всюди ходили разом, займалися спортом і бігали на побачення.
Після універу відкрили свою справу, яка процвітає і приносить нам чималий прибуток.
А якщо говорити про Мішу, то він став справжнім чоловіком, красенем і улюбленцем дівчат, хоча ту єдину ще не знайшов. З однокласниками бачимося тільки в соцмережах. А тут раптом мені пишуть, приходь на зустріч випускників, будуть всі наші.
Ми з Мішею зібралися і приїхали, шкільні роки пройшли, цікаво було подивитися, що сталося з нашими однокласниками, хто ким став, як змінилися.
Зустріли нас тепло, мені привіт, як справи, познайом з одним. А коли дізналися, що це той самий ізгой Міша просто остовпіли. Затихли, стало соромно за свою поведінку, а у найбільшого забіяки, все-таки вистачило сміливості сказати: ну ти круто змінився, прости друг. Розмов було багато, про те, про се, але всі намагалися побільше дізнатися про Мішу, як він зміг так змінитися, стати кращим їх не тільки морально, а й матеріально.
А все завдяки моїм батькам, які правильно виховали мене, і не дали зіпсувати життя людині. Тому, що він БУВ не такий, як усі, тому що він був бідний. Будьте і ви такими батьками, не губіть чужих дітей і своїх дітей виховуйте поважати не за красу і гроші, а за доброту і людяність, адже чужих дітей не буває!