Звідки беруться проблеми у нашому житті? Притча, яка відкриває очі

Сиділи душі за круглим столом — спокійні, світлі, готові до нового земного шляху. Кожна обирала собі майбутній урок.

І раптом одна душа, смілива і відважна, підвелася:

— Цього разу я йду на Землю, щоб навчитися прощати. Хто допоможе мені в цьому?

І тоді з усіх боків залунали голоси:

— Це складно…
— Це буде боляче…
— Можливо, не впораєшся за одне життя…
— Але ми тебе любимо і будемо поруч.

Одна душа мовила:

— Я стану твоїм чоловіком. Буду помилятися, ранити тебе, втрачати тебе — а ти вчитимешся прощати й розуміти.

Інша промовила:

— Я буду твоїм батьком чи матір’ю. Дам тобі непросте дитинство, буду втручатися в твої рішення — щоб ти могла навчитися приймати і… прощати.

Ще одна зітхнула:

— Я стану твоїм начальником. І буду несправедливим, іноді жорстким — не через злість, а щоб ти могла віднайти силу пробачати, навіть коли болить.

Одна за одною душі брали на себе ролі в цій великій п’єсі під назвою “Життя”. Кожна з них погоджувалася прийти в потрібний момент, аби навчити цінного уроку.

І тоді всі вони спустилися на Землю. З одним лише нюансом: пам’ять було стерто. Бо така умова навчання — ти маєш дізнатися істину сам.

І ось сьогодні ти дивишся на своїх близьких, на кривдників, на людей, які змінили тебе — і можливо, лише зараз розумієш:
це не вороги. Це вчителі. Це ті, хто колись сказав: “Я допоможу тобі вирости.”

💫 Успіхів тобі у твоїх життєвих уроках.
І нехай серце твоє буде мудрим, а душа — вдячною.