Притча про мудру дружину — історія, яку варто прочитати кожному

— Доню, як ви житимете? За що? Він же нічого не заробляє! Сидітиме все життя на тій своїй копійчаній роботі! — зітхала мама.

— Мамо, я втомилася пояснювати. Я його кохаю. А це — головне.

— Любов? Це все добре на початку. Потім прийде буденність. Ти прокинешся вранці, підійдеш до холодильника — а там лише макарони. І все. А туфельки, сукня, шубка — це тебе вже не цікавить?

— Ні. Мене цікавить він.

— Тобі зараз нічого не доведеш… Ну і весілля ваше… На що? На такі речі тисячі потрібні!

— Нам вистачить і тисячі. Держмито. Проїзд у метро. І трохи щастя.

— Робіть, як хочете. Але не приходь потім зі сльозами!

Пройшли роки. Донька таки вийшла за свого «жебрака» — менеджера. Народилася донечка. Вони сварилися. Мирилися. Працювали обоє. Разом складали до спільної скарбнички. І, на здивування мами, їм завжди вистачало.

Зять пішов на курси, змінив роботу. Стало більше грошей. Але в тій родині гроші ніколи не були мірилом щастя. І дочка не виглядала виснаженою. Модна. Гарна. Навіть шубу мала.

— Як? — дивувалась мама. — Як вам це вдається?

Дочка приходила до мами з гостинцями, з онукою. Любила. Не забувала.

І якось мама, не витримавши, запитала:

— Як тобі вдалося зробити з нього… людину? З нікчеми?

Дочка посміхнулась.

— Ніколи тато не був нікчемою. Просто він був некоханим чоловіком. А мій — коханий. І це, мамо, змінює все.

Мораль? Іноді не гроші роблять щастя. А любов. Віра. Підтримка. І коли жінка бачить у своєму чоловікові не «нікчему», а партнера, опору й коханого — тоді в родині виростають крила. І навіть з макаронів можна зварити щастя. ❤️