Притча про створення мами: історія ніжності та сили
Стосунки між батьками та дітьми часто сповнені складних емоцій та непорозумінь. Від самого початку людства це питання викликало багато дискусій, але завжди залишається актуальним нагадуванням про безцінну роль матері в нашому житті. Одна з давніх притч розкриває цю тему по-справжньому оригінально і надихає нас берегти і поважати материнську любов.
Історія створення мами
Одного разу Бог задумав створити ту, хто стане опорою і джерелом безмежної турботи – маму. Він присвятив цьому справі шість днів і шість ночей невтомної праці, як тоді, коли творив увесь світ. Під час роботи ангел не витримав здивування і запитав:
— «Чи ти все ще вдосконалюєш її? Ти вже витратив стільки сил, а вимоги до неї надзвичайно високі.»
Бог відповів, що мати повинна мати 180 рухомих частин, здатних до заміни у разі потреби, а її поцілунок має силу зцілювати рани і відновлювати розбиті серця. Щоб завжди встигати за безліччю справ, вона потребує шістьох пар рук.
Ангел, все ще у захваті, здивовано спитав:
— «Шість пар рук?»
На що Бог пояснив: «Кінцівки – це не проблема, але без трьох пар очей вона не може обійтися. Перше око дозволить бачити крізь труднощі, друге, розташоване позаду, слідкувати за усіма дітьми та їхніми таємницями, а третє – в потрібний момент підтримати дитину, даруючи їй свою любов і тепло.»
Ніжність та витривалість
Після цих пояснень Бог повернувся до своєї роботи, а ангел, наблизившись до моделі, з подивом зауважив: «Вона здається надзвичайно ніжною». Бог усміхнувся і відповів, що саме ця ніжність, сповнена витривалості, робить маму неповторною. Коли ангел доторкнувся до її щоки, він відчув невелику вологу – це були сльози. Бог пояснив, що ці сльози є проявом справжніх емоцій: вони дозволяють матері виражати біль, сум і радість. Але найцікавіше – ці сльози дарують саме діти.
Головний сенс притчі
Основна думка цієї історії така: якщо Бог не створював сліз для матерів, то як діти можуть давати їм привід для смутку? Це нагадування про те, що ми повинні любити, шанувати та піклуватися про тих, хто подарував нам життя. Від нас залежить, чи будуть наші мами завжди усміхненими, чи доведеться їм плакати через нашу байдужість.
Нехай ця притча стане для кожного з нас підказкою: пам’ятаймо про невимовну цінність материнської турботи і робімо все можливе, щоб наші мами завжди відчували нашу любов і підтримку.