Притча про чотири свічки: одна хвилина для читання – урок на все життя 

У тихій кімнаті горіли чотири свічки. Їхній вогонь мерехтів у напівтемряві, і здавалося, що вони ведуть між собою розмову…

Перша свічка сумно промовила:

— Я — Спокій… На жаль, люди не вміють мене берегти. Вони вічно поспішають, метушаться, турбуються про дрібниці. Мене ігнорують, а потім скаржаться на втому та хаос у житті. Думаю, мені залишається лише згаснути…

І її вогник зник.

Друга свічка зітхнула:

— Я — Віра… Сьогодні люди відвертаються від мене, перестають довіряти, втратили віру не тільки в себе, а й у добро. Якщо я більше нікому не потрібна, навіщо мені горіти?..

Подув легкий вітерець – і друга свічка згасла.

Третя свічка тихо прошепотіла:

— Я — Любов… Колись я була головним світлом у серцях людей. Але тепер вони розучилися любити, втратили тепло одне до одного. Вони відштовхують навіть тих, хто любить їх найбільше…

І третя свічка погасла.

🌟 Раптом у кімнату зайшов хлопчик. Побачивши три згаслі свічки, він налякано вигукнув:

— Що ви робите?! Ви повинні горіти! Я боюся темряви! – заплакав він.

Тоді четверта свічка лагідно сказала:

— Не бійся. Я — Надія. Поки я горю, ти завжди можеш запалити інші свічки.

🔥 Хлопчик узяв четверту свічку та запалив усі інші.

💛 Нехай вогонь Надії ніколи не гасне у ваших серцях!

✨ Спокій, Віра, Любов і Надія — ті чотири вогники, що ведуть нас крізь темряву. Бережіть їх! ❤️