Нам із чоловіком не можна дарувати внучці подарунки: одяг, іграшки, книжки. Можна дарувати гроші, але ми вважаємо, що гроші не подарунок

Невістка у нас вибаглива, їй не догодиш. Усю вагітність Ліна казала, щоб ми нічого з одягу, засобів для догляду та пляшечок не купували. Усе сама хотіла вибрати. Запитала у неї:

– А що можна буде внучці дарувати, якщо нічого не можна купувати?

Ліна посміхнулася:

– Не знаєте, що подарувати? Даруйте гроші!

Я подумала, що вона пожартувала. І тільки нещодавно зрозуміла, що гумору в тих двох реченнях не було жодного граму.

На виписку нас не покликали, вперше ми побачили внучку Аліну за три місяці. Усю голову зламали, щоб придумати з подарунком, щоб Ліна не розсердилась.

Вибрали торт із підгузків, марку я уточнила у невістки, з додатковим замовленням — усередині кожного з памперсів було згорнуто 100 гивень у маленькій квітчастій обгортці з бантиком.

На кожній обгортці-папірці було написано побажання внучці: щастя, здоров’я, шляхетності, удачі, тепла, добра… Замовлення було незвичайним, тому дівчина, до якої ми звернулися, все пакувала при нас, щоб її потім ні в чому не звинуватили.

По незадоволеному Ліни обличчю стало зрозуміло, що не вгадали. Засмутилися. Вихована людина в будь-якому разі подякує, а не зобразить козячу морду.

Сказали невістці, що усередині подарунка сюрприз. Вона кивнула, показала Аліну, навіть не давши взяти малечу на руки, і стала нас випроваджувати. Фотографію теж не можна було зробити. Невістка на правах матері заборонила.

На рік нас не покликали. А загальну кількість зустрічей із онукою навряд чи на пальцях однієї руки можна було перерахувати до її ріка. Син привіз до нас внучку через кілька днів після її дня народження. Подарунки брати відмовився, невістка так покарала і розповів про причину відсутності запрошення: на народження Аліни ми нічого не подарували.

– Як не подарували? Там, у торті з підгузків, скільки грошей були!

Син сторопів і дружину здав: підгузки були не тієї марки, тож «торт» Ліна продала.

– Як не той? Я ж дзвонила!

Інформація виявилася застарілою: Невістка інші підгузки почала купувати, змінила названі мені, коли знайшла кращі. А все інше вона сама заборонила купувати. Навіть ті іграшки, що ми внучці привозили під час рідкісних запрошень, одразу при нас невістка викидала під приводом, що не ті купили.

– А які треба? — питали, щоби більше так не вийшло.

– Ніякі! Сама куплю, якщо треба буде! – відповіла невістка.

А нам тоді більше нічого придатнішого за віком на думку не спало, крім цього торта з підгузків. Це я тепер розумію: треба було покласти гроші в конверт. А краще — у прозорий целофановий пакетик загорнути, щоб невістка одразу купюри побачила, оцінила, і в очікуванні нових папірців чекала б нас із розкритими обіймами.

Вирішили більше взагалі не лізти з подарунками у такому відношенні. Гроші — не подарунок, їх і просто так дати не шкода, а подарунок має бути підібраний із любов’ю та турботою. Тим більше, як можна дарувати гроші маленькій дитині, яка ще навіть не розуміє, що це таке?

Син пообіцяв, що розбереться. І розібрався: як старша онука трохи стала, невістка дозволила їй у нас гостювати з ночівлями.

Ми облаштували для внучки кімнату, купили ліжечко, одяг, іграшки. У нас Аліна всім користується, а додому їде у тому вигляді, в якому до нас привезли.

Нам не шкода, ось тільки один раз відправили Аліу додому в нашій сукні, а потім вислуховували від Ліни. Тому почали так робити: у чому Аліна до нас приїхала, у тому й додому. Я почала суворо за цим стежити. І за іграшками також.

Нещодавно нам передали, що невістка всім на нас скаржиться: внучці подарунків не робимо, грошей не даємо, на народження і рік нічого не подарували. Натомість у себе вдома цілу дитячу зробили. Так нам і передали її слова: “Мої свекри – двуличні понторізи”.

І знову ми у всьому винні. Подарунки не даруємо — то нам не можна! Іграшки, одяг, книжки, дитяча постільна білизна, олівці та альбоми – нам не можна це все дарувати! Невістка сама нам заборонила. А що ж можна? Гроші. Гроші можна дарувати.