Мені чоловік сказав, що йому урізали премію, а сам кредит колишній дружині на машину виплачує, там же дитина

Чоловік мені збрехав, що йому зменшили премію, тому отримувати він буде в два рази менше. Неприємно, звичайно, а що поробиш. Але потім з’ясувалося, що нічого йому не зменшували, просто він благородно виплачує кредит за машину, яку купила колишня дружина. “Ти не розумієш, це не дружині, це дитині”.

Розлучилися вони близько п’яти років тому, дружина сама подала на розлучення, щось її не влаштовувало. Я не розпитувала, що у них там сталося, тому що і всієї правди не дізнаєшся, і не бачу сенсу ворушити минуле.

Мені достатньо було знати, що там є колишня дружина і дитина. З дочкою чоловік спілкується, до нас він її не приводить, вони гуляють в парку, ходять в кіно, на каруселі, кудись ще.

Ще чоловік платить аліменти. На мій погляд, цілком пристойні. Якщо там мама працює, то дитина повинна бути упакована від і до. Всі витрати на лікування, навчання і відпочинок чоловік оплачує окремо від аліментів. Я не скаржуся, зарплата у нього нормальна, навіть після всіх виплат залишається достатньо, на життя нам вистачає, я теж в дім гроші приношу.

Але іноді доводиться чоловіка притримувати. У своїй щедрості він іноді буває дуже марнотратний, а у нас є і свої сімейні потреби, не все ж на дитину спускати. Тим більше, коли гроші витрачаються не на щось важливе і потрібне, а на чергові примхи, типу, планшет, новий велосипед, гіроскутер і все таке.

За цим темами у нас бувають сварки. Іноді він до моїх аргументів прислухається, іноді я поступаюся.

Жили ми, не тужили, поки близько півроку тому чоловік не прийшов додому з сумним обличчям і поганими новинами. Він сказав, що його відділ завалив один контракт, тому премії найближчий рік він може не чекати. Премія там досить відчутна була, становила мало не половину зарплати.

Він відразу попередив, що я можу годувати його одними макаронами, але аліменти він продовжить платити, а все інше буде віддавати мені до копієчки. Жест красивий, але він точно знав, що я так не поступлю. Ми ж все-таки сім’я, щось придумається. А з приводу аліментів я його навіть підтримала, дитина-то не винна, що така закарлюка вийшла.

Вільних грошей стало відчутно менше, тому що після виплати аліментів половинчаста зарплата чоловіка виглядала сумно. Ми переглянули бюджет, вибрали, що найближчим часом зможемо виключити, на чому заощадити, все підбили – жити можна.

Про відпустку довелося забути до кращих часів, але чоловік обіцяв, що в наступному році вже точно все повинно налагодитися, тоді і з’їздимо.

Минулого тижня я випадково почула розмову чоловіка з колишньою дружиною. Динамік у нього гучний, тому її голос я знаю добре. Я вже майже пішла, щоб не підслуховувати, як мене зачепила фраза “вчора кредит оплатив”.

Дуже мені стало цікаво, про що мова, але вони перейшли на іншу тему. Але мене ця фраза не відпускала, тому що у нас з чоловіком кредитів немає, принаймні, я так думаю.

Спочатку я намагалася викинути з голови цю фразу, але не виходило. Щоб зайвий раз себе не мучити, вирішила запитати чоловіка прямо, чого соромитися, ми ж сім’я. Запитала і зрозуміла, що зараз він буде брехати.

Одна з особливостей мого чоловіка, він коли бреше, завжди червоніє, завжди. Це вже сто разів перевірено. Почервонів він і в той раз. Почав лепетати, що це по роботі там, вони брали якусь техніку, а взагалі підслуховувати недобре. Але я приперла його до стінки і він в результаті зізнався.

Виявляється, що півроку тому колишня дружина взяла в кредит машину. Але її зарплати на погашення кредиту не вистачить. Точніше вистачить, але тоді їй доведеться дуже сильно скоротитися в потребах. Тоді вона присіла на вуха моєму благородному чоловікові і почала співати.

Колишня сказала, що дівчинка в цьому році йде в школу, потім буде ходити на гуртки, а біля їх будинку поблизу нічого такого немає. Тому дитину доведеться возити. Та й доньці комфортніше буде.

Чоловік знайшов ці аргументи дуже переконливими і погодився оплачувати кредит на авто. Брала вона, слава Богу, не “Лексус”, тому він планував за рік віддати кредит повністю. А мені чоловік не сказав, тому що був упевнений, що я це не схвалю. Ще б мені таке схвалювати!

Колишня у нього молодець просто, так вдало розкрутила його, натиснувши на батьківські почуття. До неї навіть питань немає, кожен намагається влаштуватися трохи краще. До чоловіка-то у мене питань набагато більше. Зараз я на нього дуже зла.

Я розумію, там його дочка, але головою-то своєю міркувати треба. Машину купили, щоб дитину возити. Куди вона її возити буде, якщо сама працює з дев’ятої до шостої, по гуртках? Якщо потім їй квартира знадобиться, щоб дочка в школу могла пішки ходити, він їй потайки від мене іпотеку візьме?

Такі питання повинні обговорюватися, тому що бюджет у нас загальний. А брехати взагалі неприпустимо. Тепер не знаю як йому довіряти.