Прожила в шлюбі з чоловіком 8 років. З дітьми якось не вийшло. Мені здоров’я не дозволяє. Довго лікувалася, але безрезультатно. Чоловік через це останні пару років спільного життя зовсім мене заїв. Постійно жалівся, що я не така, як всі.
Але ні, щоб підтримати в цій ситуації – так ще й масла підливав у вогонь. Самій погано від ситуації, а ще він не вгамовувався і доводив до сліз.
Розлучилися. Було страшно. Боялася невизначеності. З одного боку звикла до чоловіка, рідним він став мені … А з іншого боку … Ну хіба рідна людина буде кожен день доводити до сліз?
Але незатишно і дивно було тільки в перший тиждень після розлучення, а потім життя стало навіть кращим ніж була. Почала ходити на фільмі, які подобаються мені, готувати те, що подобається мені, робити те, що я люблю. Це і словами не описати, як добре стало. Я довгий час думала, що кращий період в житті будь-якої жінки – це медовий місяць. Ні! Кращий період в житті будь-якої жінки – це відразу після розлучення.
Зараз себе картаю тільки за те, що не розлучилася кілька років тому. Саме тоді чоловік почав мене мучити.
Життя ж не припинилася на тому факті, що я не можу залишити після себе потомство …
