Якби не те дитяче захоплення зовсім нібито не жіночим ремеслом, то, можливо я б працювала на ненависній роботі десь в офісі або в іншому місці

Чомусь навколишні вважають, що я живу неправильно і взагалі … “тиждівчина” – живи за шаблоном і поступай так, як від тебе очікують.

Мене злегка переклинило в дитинстві, коли братові на день народження купили трансформера, а мені ляльку. Батьки знали, що я люблю грати з роботами брата, але при цьому все одно подарували ляльку. Аргумент “ними всі дівчатка грають” на мене не подіяв. Мама зглянулася і ми повернули в магазин ляльку, а натомість мені купили трансформер танк-літак. Це була моя улюблена іграшка років до 12.

Ще мене зачепило, коли брату дозволили працювати в підсобці батька за токарним верстатом, а мені ні. Спочатку говорили, що я маленька (ну це ще сяк-так), а потім, що я … дівчинка … І “нормальні” дівчатка шиттям і в’язанням займаються, а не стоять за токарним станком.

Батькові все ж довелося навчити мене працювати з токарним верстатом.  Тоді мені дуже хотілося попрацювати за верстатом. Коли тато дізнався, що я без дозволу включала його інструменти, мені влетіло. Зараз розумію, що правильно влетіло, а тоді я ображалась на родичів.

Пізніше я опанувала і токарний верстак, і зварювальний апарат, і інше.

Мені зараз 36 років. І на хліб я заробляю своїми руками. Якби не те дитяче захоплення зовсім нібито не жіночим ремеслом, то, можливо я б працювала на ненависній роботі десь в офісі або ще де … Але я займаюся улюбленою справою вже у власній столярній майстерні.