У нас не було таємниць один від одного, але ми не все розповідали про минуле, насолоджувалися моментами, проведеними разом. Ця правда трохи вибила мене з колії

Мені 34. Були серйозні відносини, але до весілля не доходило. Я не проти одруження, але поки не зустріну дівчину, яка підходить на роль дружини. Останні кілька років не було постійної партнерки. Накопичилося багато роботи, та й часу і бажання на залицяння теж немає.

Нещодавно познайомився з дівчиною в кафе. Красива, доглянута, струнка. Погодилася на відносини без зобов’язань. Є про що з нею поговорити, хороша і в інших відносинах.

Наші зустрічі стали регулярними. Коли запропонував поїхати разом відпочивати на море, вона мені несподівано зізналася, що у неї є дитина від першого шлюбу. У нас не було таємниць один від одного тут і зараз, але ми не все розповідали про багаж з минулого, насолоджувалися моментами, проведеними разом. Ця правда трохи вибила мене з колії.

Принципово я завжди був проти стосунків з жінками, у яких є діти. Морально до цього точно був не готовий. Знаючи себе і свій характер, я чітко усвідомлював, що не зможу ростити чужу дитину немов свою. Але з появою в моєму житті цієї дівчини я почав замислюватися: а чи не одружуватися мені на ній?

Хіба може дитина коханої жінки стати перешкодою? Народимо ще свого або навіть двох. Сам дивуюся змінам в собі. Може, любов реально змінює людей?