Я не помітила, як азарт ледь не згубив моє життя

Я завжди була дуже азартною людиною.

У дитинстві, коли грала з друзями та подругами, мені обов’язково потрібно було виграти у всіх. Якщо я сідала грати в Монополію – гра не закінчувалася, поки я всіх не обігравала. І я йшла на самі підлі хитрощі (від крадіжки карток, до махінацій з кубиками).

Я виросла, але моя азартність нікуди не пропала. Для мене азарт – це немов наркотик. На лотерейних білетах я спустила майже 10000 гривень. І коли я вигравала невеликі суми (в межах ста гривень), то мені хотілось грати знову і знову.

Я ні в одній з азартних ігор не могла зупинитися вчасно. Якщо в дитинстві виходило шахраювати, щоб виграти, то в дорослому житті я це не прокатувала.

Далі більше – в інтернеті я витратила майже 100 000 гривень. Приблизно стільки грошей мені дісталося після смерті бабусі. Мені було не соромно спускати бабусину спадщину в інтернет-казино і на ставки. Тільки потім приходив сором, коли гроші вже були витрачені.

Азартна людина не усвідомлює того моменту, коли їй потрібна допомога лікаря. Зараз я вдячна чоловікові. Після того, як він дізнався, що я спустила 100 000 в інтернеті, то пригрозив, що кине мене, якщо не пройду курс лікування. Тоді я вважала його зрадником. Зараз розумію, що я це була зрадницею. Я мало не пустила своє життя під укіс.

Якщо у вас є родичі або близькі люди, які подібно до мене витрачали (або продовжують витрачати) гроші на азартні ігри, допоможіть їм, залучіть до лікування психолога. Одного разу вони скажуть вам спасибі.