Я перша вийшла заміж, розраховуючи, що залишуся в батьківській хаті. А сестра не хоче переселятися, та ще й скоро народить

Чотири роки тому я вийшла заміж за хлопця з мого села. Мене він підкупив тим, що був дуже роботящим: усе вміє зробити і полагодити, а ремонтувати в мене дома є що!

Ми з мамою, молодшою сестрою Діаною і бабусею виросли вчотирьох. Тато пішов до іншої жінки, коли Діані було всього 3 роки, а мені – 5. З того часу чоловічої руки в домі не було. Лиш нещодавно ми провели газ і воду. Влітку, обходилися саморобним душем надворі, куди вливали теплу воду, що грілася впродовж дня. А взимку, щоб помитися треба було гріти на плиті літри води. А газ дорогий, тому нормально помитися могли раз-два в тиждень. Туалету людського у нас теж не було, лише діра і дві дошки. Та й у хаті з меблів та речей фактично нічого нового не куплялося, відколи тато і мама розлучилися, а це – понад 20 років. Словом, жили ми бідно. Мама працювала на заводі, а бабуся тримала невелике господарство – так і виживали.

Коли мені було 16, я познайомилася у сільському клубі з Петром. Він на 5 років старший і хоч не красень, і не багач, але славиться тим, що має золоті руки. Слово за слово, так і закрутився у нас роман. А коли він почав проявляти ініціативу і приходив щось відремонтувати мені вдома, то я зрозуміла, що цього хлопця нікуди не відпущу. Незабаром ми побралися. Петро провів гарячу воду, зробив нормальний туалет, душ і кухню в хаті. Кімнату, де ми живемо, відремонтував. Та ще й під євроремонт і все сам. Я дуже зраділа, що нарешті не соромно гостей до хати запросити!

Єдина, хто постійно втручався, критикував і заважав, була його матір! Усе їй не так, всюди вона хотіла, щоб ми економили і взагалі, я погана невістка, бо нічого не роблю і ніде не працюю. Ми якось одразу одна одній не сподобалися. Вона вважала, що її Петро заслуговує кращої жінки, мовляв, я для нього занизька і ще й слід схуднути кілограмів на 10. Отак мені в очі і випалила. Після цього я заріклася Петі, що до нього в невістки не піду. Якщо хоче, то хай сам у своєї мами живе, а я вже краще у старій розваленій хаті, але не з нею. Петя сперечатися не став, переїхав до мене. Хоч його мама продовжує мені всі печінки виїдати, бо так як ми живемо в одному селі, то вона досить часто приходить до нас і продовжує свої дурні поради роздавати. Я завжди робила вигляд, що її не слухаю поки вона не зробила одне справді розумне зауваження:

– Віто, а доки твоя сестра збирається тут жити? Вона уже й розписалася, й дитину носить, а чому ж не переїжджає до батьків свого чоловіка? Вони ні копійки у цю хату не вклали: всі ремонти і техніку купував мій син, то чому вони мають тут жити?

А й справді, задумалася я, чому сестра має користуватися душем і кухнею, яку встановив мій чоловік. Тим паче, що я перша вийшла заміж, і перша сюди чоловіка привела, а отже хата по-замовчуванню має бути моя. Зараз вона народить і її з дитиною ще важче бути звідси вигнати, але ж окрім нас з чоловіком, тут живуть ще й мама і бабуся, і її чоловік сестри!  Хата ж не резинова, ми теж колись дітей захочемо, то де ж наші діти спати будуть? В сараї??!!

Це, мабуть, вперше я була згідна з свекрухою, тому ми разом пішли до сестри і все їй виклали по поличках. Мовляв, так і так, збирайтеся з чоловіком і їдьте жити до його батьків.

Напевне, сестрі гормони у голову вдарили, але вона розкричалася як ненормальна. На її думку, в неї такі самі права на цю хату, як і у мене. Те, що я перша вийшла заміж і старша – для неї не аргументи. Каже, що її чоловік з віддаленого села, де навіть газу не проведено, тож з дитиною буде важко і ще й роботи нема. Під кінець почала на жалість давити.

Ми зі свекрухою домовилися, що поговоримо ще з Петром, аби він як чоловік із чоловіком поговорив з Любком (Діаним чоловіком). Може, він зрозуміє і забере її до батьків поки Діана не народила.

Не знаю, як переконати родичів з’їхати. Стосунки з ними псувати не дуже хочеться, але іншого виходу не бачу.

Підкажіть, що б Ви робили на моєму місці?