Усі вважають, що я кинула ідеального чоловіка. Але лише я знаю, що він навіть не міг накинути собі їжу в тарілку, а щоб помив за собою – я лиш мріяти могла!

Мої друзі та рідні просто в шоці, а дехто з них навіть перестав зі мною спілкуватися. Усі вважають мене дурепою, адже я кинула ідеального чоловіка. А ще приписують мені якихось коханців і все ніяк не вичислюють, з ким це я закрутила  новий роман. Лише так пояснюють причину мого нерозумного вчинку, хоча її я прямим текстом все пояснювала. Просто вони, як і колишній чоловік, мене  не чують!!!

Зі Стьопою ми розписалися півтора роки тому. Перед цим зустрічалися всього 6 місяців, а пропозицію руки і серця Стьопа зробив ще на -му місяці наших стосунків. Я погодилася, бо була окрилена його увагою, думала, що справді кохаю цього чоловіка і ми зможемо створити щасливу сім’ю. Ах, якою ж наївною я була!

Після одруження ми одразу почали жити разом. У Стьопи була 2-кімнатна квартира в центрі міста з євроремонтом, яка лише чекала господині. Стьопа не хотів жити там сам, тому в своїх 30 років, коли ми познайомилися, продовжував мешкати з батьками на окраїні міста. Тоді я не надала цьому значення.

У статусі чоловіка Стьопа продовжував дарувати мені квіти, робити дорогі подарунки та компліменти. Він буквально виконував будь-які мої забаганки. Ох, бачили б Ви лице моїх подруг, коли я приїхала до них на зустріч на новенькому позашляховику, в норковій шубі та з великими діамантовими сережками у вухах. Усі думали, що я живу, як у Бога за пазухою, і відхопила ласий шматок.

Почавши жити зі Степаном, я передбачала, що у нас виникнуть певні розбіжності у побутовому плані, але й уявити не могла їх масштаби! Стьопа виявився звичайнісіньким маминим синком! Ось тут до мене й дійшло, чому він так довго продовжував жити з батьками, маючи власну квартиру.

Я ходила на роботу, а приходячи змучена додому – мусила варити йому їсти, бо  їсть він, бачте, лише свіже. Кожного дня мусить бути щось нове та інше, бо розігріте йому теж не до смаку.  Більше того, він відмовлявся сам собі накидати їжу в тарілку. Страва мусила чекати його на столі! А якщо я була чимось зайнята, то він ходив злий і скаржився, що голодний, але сам їсти не накидав принципово.

Поївши, мій чоловік так і лишав брудну тарілку на столі. Навіть не у раковині! Спершу я старалася йому догоджати, бо він справді для мене багато робив, але ж Стьопа навіть дякую за мої старання жодного разу не сказав. Міг лише підмітити, що його мама щось готує краще.

Він ніколи не допомагав мені з прибиранням, нічого в домі не ремонтував. Навіть коли потрібно було прибити цвяха під картину, мій Степан вмудрився викликати майстра! Зазвичай, приходячи додому, колишній чоловік лягав на диван дивитися телевізор або розгадував кросворди. Відривався від них лише тоді, коли хотів знову їсти або для того, щоб я виконала з ним подружній обов’язок.

За півтори роки подружнього життя разом ми провели лише одні вихідні! Коли святкували Новий Рік з його батьками. На всі інші – він тікав до своїх же батьків, бо переживав як там мама  без нього. Щосуботи він лишався там ночувати, хоч живемо ми в одному місті. І це при тому, що він майже цілодобово говорив із нею по-телефону! До слова, про мене вона ніколи не запитувала. Для неї мене ніби й не існувало.

Я стомилася жити з великим немовлям, і ледь не п’яту точку йому підтирати. У наймички я нікому не наймалася! А ігнор усіх моїх зауважень і постійне порівнювання з мамою – просто вбили моє кохання. Зі всіма плюсами, дорогими подарунками і грішми, Стьопа виявився звичайнісіньким і капризним маминим синочком. Геть не дозрілим до сімейного життя!

Зараз я щаслива, що закінчила ці відносини. Вважаю їх найбільшою помилкою життя. Рада, що не зробила ще більшої, коли Стьопа переконував мене завести дитину. Інакше зараз би бавила двох і дороги назад би не було…

Жінки, не робіть моїх помилок і поширюйте це зізнання – можливо, комусь воно допоможе!