Як люди самі знищують зв’язок із Ангелом — і залишаються у повній тиші

Совість заважає жити? Гризе зсередини, коли хочеться вчинити вигідно, але нечесно? Нагадує про помилки, змушує каятися, змінюватися, чинити по-людськи — навіть якщо це не зручно? Багатьом здається, що без неї було б простіше.

У оповіданні Марка Твена головний герой просто… вбив своє сумління. Воно набридло йому заважати. І він став жити, як хотів. Робити, що заманеться. Ніхто більше не стояв перед внутрішнім моральним дзеркалом.

Але в цьому – найбільша пастка.

Бо совість – це не просто внутрішній голос. Це канал зв’язку з Ангелом. А через Ангела – з Творцем. І якщо цей канал зламати, обірвати, знищити, то голос зверху більше не пролунає. Навіть у найтемніший момент життя.

Як зникає зв’язок

Зламати совість – не важко. Треба лише систематично її ігнорувати. Вчиняти низько, брехливо, жорстоко. І робити це знову й знову. Спочатку вона буде кричати всередині. Потім просити. Потім плакати. А потім — замовкне.

Бо людина її сама задушила.

І це не Ангел тікає від нас. Це ми, через наші вибори, самі руйнуємо зв’язок. Якби ви щодня ламали свій телефон об стіну – хіба він витримав би? Совість — як та рація, через яку Ангел говорить з нами.

Що далі?

Нічого. Тиша. Людина, яка вбила свою совість, більше не почує застереження перед помилкою, не отримає знаку, коли опиниться на роздоріжжі. Вона йтиме наосліп. А коли стане зовсім темно — не буде кому простягнути руку.

Так, вона може йти успішно: заробляти, процвітати, будувати імперії. Бо нічого не заважає — ані мораль, ані сумніви. Але вся ця міць — тимчасова. Бо її шлях більше не веде вгору.

І коли вона нарешті озирнеться й захоче сказати: «Ангеле, допоможи» — не почує відповіді. Бо зв’язок втрачено. Безповоротно.

Що робити?

Берегти совість. Хоч вона і болить. Іноді — нестерпно. Вона б’є, як електричний струм, коли ми відступаємо від світла. Але це і є зв’язок. Порада. Попередження. Порятунок.

Совість — наш небесний телефон. І поки він працює, ви не самі. Вас чують.

Тож не лякайтесь совісті. Вона — не ворог. Вона — єдина ниточка, що тримає вас на зв’язку з небом.