«Ти бачила, як свекруха варить холодець? Та викинь, отруїшся!» — сімейна драма в кількох стравах
Якось зателефонувала мені Світлана, дружина брата мого чоловіка, й питає:
— А що ти зараз робиш?
Я, нічого не підозрюючи, відповіла:
— Та ось холодець їм, бабуся передала.
І тут вона мало не вдавилася:
— Ти що, з глузду з’їхала? Ти бачила, як вона той холодець варить? Та викинь його негайно, ще отруїшся!
Я аж розгубилась:
— Світ, ти серйозно? Він же смачнючий! Ми ж самі м’ясо купили, бабусі замовили. У неї чистота на кухні, все охайно.
— Та я бачила, як у неї кішка по столу ходить! А пес узагалі лапу ставить прямо туди, де їжа. Ні, я більше в неї нічого їсти не буду!
Так, у нашої бабусі дійсно є хатні улюбленці. Вона дуже їх любить, а гуляти з собакою вже не може — вік, сили не ті. Тож вони ходять на пелюшки, і все це організовано. Але перед тим, як щось готувати, вона миє все на кухні до блиску. Я це бачила на власні очі. У неї навіть є спеціальні дезінфікуючі таблетки — вона протирає ними всі поверхні.
— Не їж, нам більше залишиться, — засміялася я.
Минув час, і Світлана все ж спробувала бабусин холодець. І що? Сподобався! Тепер і їсть, і навіть просить пакувати з собою. Бо бабуся таки готує — пальчики оближеш.
Та наприкінці літа між нами щось надломилось. Бачите, ми часто замовляємо в бабусі холодець — купуємо продукти, даємо гроші на роботу, дякуємо, як належить. А тут Світлана вирішила «причаститися» вже готовим. Без домовленостей, без участі, просто — бо захотілося.
Мама попросила, щоб я привезла холодець на її ювілей. Я закупила м’ясо, передала бабусі красивий посуд і переказала кошти на картку. Домовилися, коли забирати — усе чітко.
Але коли Світлана дізналася, що холодець зварений, а їй не дали — одразу почала телефонувати з обуренням. Я пояснила, що це спеціально замовлене блюдо для мами, і що поділитись не зможу — усе розраховано до порцій. Здавалося б, зрозуміла. Але…
Невдовзі ми знову замовили холодець — купили м’ясо, усе як завжди. І саме в той момент Світлана з чоловіком приїхали до бабусі в гості. Вона почала розпитувати, коли приїхати по свою порцію, але бабуся сказала, що варить для нас. Вона подумала, що ми знову щось залишимо — бо ж не свято.
А ми навіть не знали про їхній візит. Забрали замовлення і поїхали. Через кілька днів — дзвінок:
— А чого ви мені не залишили холодцю?
— А з чого б це я мала залишати?
— Бабуся вже старенька, а ти її постійно експлуатуєш! Я теж хотіла холодцю!
— То скидайся з нами, або сама купи м’ясо — бабуся зварить.
— Ага, ще чого. За гроші я в магазині куплю!
Я просто поклала слухавку. Тепер вона на мене ображена, і чоловіка свого проти нас налаштувала. Але якщо вона настільки вперта й егоїстична — то це її проблема, не моя.