“Тобі погано живеться?” — головний гріх XXI століття
Є один старий єврейський анекдот. До рабина приходить чоловік із нескінченними скаргами: маленька хата, купа дітей, стара мама, тісно, тяжко, нестерпно…
— Купи козу, — радить рабин.
— Яку козу? Куди мені її ще ставити?
— У хату став. Подивишся — допоможе.
Чоловік, хоч і здивовано, але послухався. Купив. Привів у хату. І що ж? Стало ще гірше — стара мама, діти, тіснота, а тепер ще й коза мекає та проситься на доїння.
Знову біжить до рабина:
— Я збожеволію! Що мені робити?!
— Продай козу, — спокійно каже рабин.
І от він продає її… і раптом — блаженство! Повітря більше, тиша, простір.
— Яке щастя! Як же добре жити стало без кози!
Мораль проста: хочеш зрозуміти, як добре ти живеш — ускладни собі життя. Порівняй. Інакше ти так і не усвідомиш свого щастя.
Скаржишся на життя? А може, насправді все не так уже й погано?
Хочеш, щоб було гірше? Зламай ногу. Потрап у лікарню. Залий сусідів. Нехай піде від тебе кохана людина. Хай знайдуть щось страшне в організмі — і тоді раптом згадаєш, що вчора було непогано. Навіть чудово. Просто не оцінив.
Найпідступніший гріх сучасності — невдячність. Скаржитися на життя, маючи тепло, їжу, захищеність, свободу — це ніби плювати в небо. Людина, якій все погано, — сама джерело своїх страждань. А вдячна — вміє бачити світло навіть у буденному.
Ми живемо краще, ніж королі минулих епох
Подумай сам: гаряча вода з крана, опалення в домі, їжа з будь-яких країн світу, ліки, які рятують від того, від чого ще сто років тому вмирали мільйонами. Ми можемо спілкуватися з рідними в будь-який момент. Їздити, куди хочемо. Обирати, як і де жити.
Наші пращури, якби побачили сьогоднішній побут, сказали б:
“Ви живете в раю!”
Уяви, якби люди з минулого потрапили у сучасну ванну, розтягнулись у піні, а потім увімкнули Netflix або послухали улюблений плейлист… Вони б не зрозуміли, чому ми, маючи все це, нарікаємо.
Навчіться вдячності
Я — священник. І щодня слухаю десятки сповідей. І що я чую найчастіше? Ниття. Скарги. Просьби: “Дай!”, “Допоможи!”, “Поверни!”, “Зміни!”. Але рідко — щиру подяку.
А саме подяка — найкращі ліки від зневіри і духовної хвороби.
Не просіть більше. Почніть дякувати.
За те, що вранці встали. За те, що бачите небо. Що поруч — близькі. Що можете говорити, рухатися, дихати. Подяка творить дива — вона змінює серце, очищує свідомість, повертає до життя.
Хочеш бути щасливим — стань хорошою людиною
Добра людина всюди знайде світло. Навіть на острові, де спека, колючий пісок і зламався мотор. А зла — скаржитиметься навіть у палаці з краєвидом на океан.
Тож перш ніж знову сказати:
“Мені погано живеться”,
поглянь навколо.
Можливо, просто час… продати козу.