«Опусти склянку!» — проста притча про те, як навчитися відпускати проблеми

Часом ми так тримаємося за свої проблеми, що самі не помічаємо, як вони нас виснажують. Але чи дійсно вони такі важкі, чи просто ми не знаємо, коли їх варто відпустити?

На одній із лекцій професор несподівано взяв до рук склянку з водою. Студенти одразу звернули увагу на цей жест, бо всі чекали традиційного питання про «наполовину порожню чи наполовину повну склянку». Але викладач пішов іншим шляхом.

— Як ви гадаєте, скільки важить ця склянка? — спитав він.

Студенти почали вигадувати:

— 50 грамів!
— Може, 100 грамів!
— 125! — лунали різні версії.

Професор посміхнувся:

— Насправді, я й сам не знаю. Щоб дізнатися, потрібно її зважити. Але зараз мене цікавить інше: що станеться, якщо я потримаю цю склянку декілька хвилин?

— Нічого, — відповіли студенти.

— А якщо годину? — не вгамовувався професор.

— Почне боліти рука, — обережно припустив хтось.

— А якщо цілий день?

Студенти розсміялися:

— Рука заніміє, м’язи затечуть, ви нічого не зможете зробити й, можливо, доведеться йти до лікаря.

— Саме так! — погодився професор. — Але скажіть, хіба вага склянки змінилася за цей час?

— Ні, — відповіли всі в один голос.

— То звідки ж тоді взялися біль і напруга?

У залі запала тиша.

— Що мені потрібно зробити, щоб біль зник? — спитав викладач.

— Опустити склянку! — вигукнув хтось.

Професор усміхнувся:

— Саме так. Те саме відбувається і з нашими проблемами. Подумати про них — це нормально. Посперечатися із собою, пошукати рішення — теж. Але коли ви тримаєте їх у голові безупинно — починає боліти. І що довше тримаєте, то сильніше цей біль. Аж поки не починає заважати жити, працювати, радіти.

Мудрість проста: треба вміти «опустити склянку», тобто — відпустити проблему. Дати собі спокій, дозволити жити далі, без постійного напруження.

Інколи звільнення від зайвих думок — найкраще рішення.