Чому добрим людям часто важко, а нечестиві, здається, живуть краще? Мудра притча, яка пояснює більше, ніж здається

Кожен з нас хоч раз задумувався: чому цей світ такий несправедливий? Чому ті, хто чесно допомагає, підтримує, віддає щиро тепло й турботу, часто отримують у відповідь зраду, байдужість або навіть зневагу? А ті, хто думає лише про себе, лізе по головах інших — ніби й не знають бід.

Справді, здається, що добрі вчинки нікого не хвилюють, щирі серця — нікому не потрібні, а світ лише використовує добрих людей.

Чи варто й далі бути таким? Чи не краще стати, як усі — закрити душу й не пускати туди нікого?

Саме про це й розповідає одна стара притча.

Одного дня до мудрого чоловіка прийшла молода жінка. Вона вся була у сльозах:

— Не знаю, як далі жити, — сказала вона. — Я завжди ставилась до людей так, як хотіла б, аби ставились до мене. Я щира, я допомагаю, не вимагаючи нічого натомість. А натомість — зрада, насмішки за спиною, образи. Мені боляче і страшенно важко. Що мені робити?

Старий уважно вислухав її, а потім раптом мовив:

— Іди й вийди голою на вулицю.

— Що ви таке кажете?! Як це — голою? Люди засміють мене, принизять! — обурилася жінка.

Мудрець підійшов до столу, поставив дзеркало й відчинив навстіж двері.

— Тобі соромно вийти на вулицю без одягу, але ти не соромишся ходити з оголеною душею. Ти дозволяєш кожному без дозволу заглядати в твоє серце, топтати його. А душа — це дзеркало. І, дивлячись у нього, люди бачать не тебе — вони бачать свої вади, свої страхи, свою слабкість. І саме тому вони принижують, зневажають, бо не можуть прийняти, що хтось чесніший і світліший за них.

— Але що ж мені тоді робити? Як це змінити?

Мудрець кивнув:

— Ходімо, покажу тобі.

Він вивів жінку до саду.

— Бачиш ці квіти? Я доглядаю їх багато років. Вони розквітають лише для мене, бо я — їхній садівник. Вони ніколи не розцвітуть для того, хто прийде без любові й турботи.

— Будь як ці квіти. Відкривай душу лише тим, хто з добром і теплом приходить до тебе. Не витрачай себе на тих, хто ламає твої пелюстки. Бур’яни завжди ростуть швидше за квіти — і ти нічого з цим не зробиш. Але ж квіти від цього не перестають бути прекрасними.

Світ не завжди добрий, але й у ньому варто залишатись людиною.

Будьте щирими, але не дозволяйте топтати себе. Дбайте про свою душу так, як дбаєте про найдорожче. Відкривайте серце лише тим, хто не зрадить.