Секрет щасливого життя: притча, що вчить любити кожен момент

Одного разу старий, досвідчений життям чоловік ішов по ґрунтовій дорозі. Він не поспішав: то зупинявся, щоб милуватися птахами в небі, то дивився на польові квіти, що росли біля узбіччя. Раптом він помітив, як до нього наближався чоловік, що ніс на своїх плечах важке тягар. Одного погляду було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки важким був його шлях.

— Чому ти обрав шлях важкої праці та нескінченних страждань? — запитав старий.

— Я не страждаю без причини! — відповів чоловік, пригнічено. — Я терплю ці випробування для того, щоб мої діти та онуки могли жити в добробуті та щасті. Всі мої предки робили те саме: мій прабатько жертвував собою у тяжкій праці заради мого дідуся, мій дідусь невтомно працював заради мого батька, мій батько старався заради мене, а я буду страждати, щоб мої діти мали краще майбутнє.

— Скажи, чи був хто з твоєї родини коли-небудь щасливим? — запитав мудрий мандрівник.

— Поки що ні, але мої діти та онуки точно будуть щасливими! — захоплено вигукнув чоловік.

Старий усміхнувся і сказав:

— Знаєш, є така стара мудрість: «Аналіфабет не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола». Спочатку ти повинен навчитися бути щасливим сам, і лише тоді зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя. Це буде найцінніша спадщина, яку ти можеш їм залишити.

Запам’ятай цю мудрість назавжди!