Отрута в твоїй голові: мудра китайська притча про створення власних проблем

У стародавньому Китаї дівчина, що виходила заміж, за традицією переїжджала до дому чоловіка, де мала не лише служити йому, а й доглядати за його матір’ю. Проте життя нової невістки виявилося сповненим труднощів – постійні докори та несправедливі звинувачення з боку свекрухи не давали їй спокою.

Одного дня, охоплена відчаєм, дівчина вирішила, що не витримає більше цього тиску. Вона звернулася до травника, давнього друга свого батька, і розповіла йому про свою біду:

— Я більше не можу жити зі своєю свекрухою – вона зводить мене з розуму. Чи зможеш ти допомогти? Обіцяю щедру винагороду.

Травник, задумавшись, спитав:

— Що саме ти хочеш, щоб я зробив?

Дівчина відповіла рішуче:

— Продай мені отруту, я отрую її, і всі мої проблеми зникнуть.

Після довгих роздумів травник нарешті запропонував свій план:

— Добре, я тобі допоможу, але слухай уважно. По-перше, не можна робити це різко – якщо отруїти свекруху одразу, сусіди й родичі підозрюватимуть неладне. Я дам тобі трави, які поступово, ледве помітно, послаблять її здоров’я. По-друге, щоб уникнути підозр, тобі потрібно приборкати свій гнів, навчитися поважати, любити та слухати її. Якщо ти зумієш змінити своє ставлення, ніхто не підозрюватиме нічого, навіть коли вона помре.

Дівчина погодилася на умови. Вона отримала трави і почала повільно додавати їх у їжу свекрухи, намагаючись одночасно змінити свою поведінку – бути більш терплячою, уважною і шанобливою. І незабаром сталося диво: свекруха, помітивши, як змінилася поведінка невістки, почала щиро її любити. Вона хвалила дівчину всім, розповідала, що знайшла в ній найкращу доньку, про яку можна тільки мріяти. За півроку між ними виникло таке тепло, що вони стали близькими, як рідна мати та донька.

Пройшов час, і одного дня дівчина прийшла до травника з проханням:

— Заради Бога, врятуйте мою свекруху від отрути, яку я їй давала. Я не хочу вбивати її – вона стала для мене справжньою матір’ю, і я її люблю.

На що травник, усміхнувшись, відповів:

— Не переймайся, я ніколи не давав тобі отрути. Те, що ти використовувала, були звичайні спеції. Отрута була лише в твоїй голові, і ти сама позбулася її.

Ця притча нагадує нам, що найбільші проблеми часто виникають не зовні, а в наших власних думках. Ми самі створюємо отруту, яка руйнує наше життя, але можемо її усунути, якщо навчимося керувати своїми емоціями, поважати інших і любити. Ми – те, що думаємо. Пам’ятайте це!