Чи варто прощати зраду? Думки Жана Рено та Аль Пачіно

Час від часу я замислююся над тим, у яких саме фільмах грав Жан Рено. І, окрім “Леона” та “Васабі”, більше нічого не спадає на думку. Але якщо мене розбудити серед ночі й показати фото актора, я миттєво назву його ім’я та прізвище.

Чому я взагалі згадала про Рено? Справа в тому, що нещодавно натрапила на його досить жорстку та безкомпромісну цитату про зраду й те, як потрібно ставитися до людей, які зраджують.

Його слова змусили мене глибоко задуматися. Я почала згадувати – чи було в моєму житті справжнє зрадництво?

Протягом трьох днів я знову й знову поверталася до цієї теми. І зрозуміла – серйозних підстав і підніжок у мене не було. Дякую долі.

Проте я все ж спробую висловити свою точку зору, яка дещо відрізняється від думки Жана Рено.

А сказав він так:

“Не можна повертатися до зрадників. Не можна. Гризіть лікті, кусайте землю, але не повертайтеся туди, де вас зрадили.”

Що таке зрада? Це коли довіряєш людині, як самому собі, а вона раптом обертається проти тебе, діє не в твоїх інтересах.

І тут виникає питання: чому люди так сліпо довіряють одне одному? Весь світовий досвід доводить: жадібність, заздрість, ревнощі, хитрість – усе це є в кожному з нас. Воно просто чекає слушного моменту, щоб вирватися назовні, як зло у фільмах-трилерах.

Святих людей не буває. Не буває.

Російська письменниця Олександра Марініна якось сказала: “Ніхто нікому не потрібен, якщо немає миттєвої вигоди”. Це доросле й досить жорстке усвідомлення реальності.

Кожен живе сам для себе. Хіба що матір готова віддати все за свою дитину. Але й матері бувають різні.

Обманюються ті, хто хоче обманюватися. Інші ж мають певний імунітет: люди, які досягли певного віку, розуміють, що зрада – це такий самий елемент життя, як і кохання.

Неможливо прожити 100 років і жодного разу не зіткнутися зі зрадою. Колись це все одно станеться.

Великий східний філософ Омар Хайям писав:

“Не довіряй людям занадто сильно, Краще тримайся осторонь. Придивись уважніше до найближчих – Можливо, саме вони твої вороги.”

Але зрада – це не блискавка з неба. Це людина, яка показала свою справжню сутність, зняла маску.

Сам факт зради відштовхує від неї. Більше не хочеться проводити з цією людиною час, не хочеться її бачити, а тим більше – довіряти їй.

Тому про яке “гризіння землі” і “кусання ліктів” говорить Жан Рено? Хіба до зрадників може тягнути?

Так, є жінки, які кажуть: “Він мене обманює, але я все одно хочу бути з ним”. І це якраз те, про що говорила Марініна – миттєва вигода. Люди закривають очі на чужі вади, якщо це їм вигідно.

Але щойно ситуація змінюється не на їхню користь – з’являється ненависть. Саме тому, що більше не можна отримати те, чого хотілося.

Мені більше імпонує підхід до зради іншого голлівудського актора – Аль Пачіно. Його слова просякнуті байдужістю до зрадників:

“У мене немає часу ненавидіти тих, хто ненавидить мене. Я занадто зайнятий тими, хто мене любить.”