Притча про яблуню і спільну радість
У маленькому селі, де всі знають один одного, жили двоє сусідів – Олексій і Дмитро. Їхні будинки стояли поряд, а між їхніми дворами виростала стара велична яблуня. Хоч дерево належало Олексію, його широкі гілки обіймали обидва двори.
Щоосені яблуня щедро родила, і соковиті яблука падали не лише на двір Олексія, а й на город Дмитра. Спочатку сусіди з радістю збирали врожай, ділили плоди, готували ароматні пироги і ділилися ласощами з дітьми. Але з часом, коли яблука почали ставати приводом для суперечок, у серцях Олексія і Дмитра проросла заздрість і невдоволення.
— Чому Дмитро забирає мої яблука? Це моє дерево, — нарікав Олексій.
— А тінь від цієї яблуні псувала мій город, а яблука, що падають, привертали ос, — бурчав Дмитро.
З кожним днем сварки ставали все частішими. Олексій думав про те, щоб вирубати дерево, проте Дмитро, вважаючи, що гілки на його боці належать йому, наполягав:
— Не чіпай мою частину!
Невдовзі сварки переросли в сутички: Дмитро намив копати землю на межі, щоб води не стікало до його городу, а Олексій кинув сухе гілля на територію сусіда. Ворожнеча ставала дедалі гірчішою.
Одного дня до села завітав мандрівник із спокійним голосом та мудрими очима. Почувши про постійні сварки, він запропонував допомогти знайти вихід із конфлікту.
— Дозвольте мені запропонувати вам простий експеримент, — сказав він. — Візьміть кожен по кошику та зберіть усі яблука, що впали під дерево.
Сусіди, хоч і з нерозумінням, виконали його прохання. Потім мандрівник продовжив:
— Тепер віддайте зібрані яблука дітям вашого села.
Побачивши радість та вдячність дітей, Олексій і Дмитро відчули тепло в серці. Мандрівник продовжив:
— Чи не здається вам, що ця яблуня приносить набагато більше радості, ніж сварок? Ви сперечаєтеся через яблука, хоча їх вистачає на всіх, і через тінь, яка в спекотний день дарує прохолоду. Справжня проблема полягає не в дереві, а в тому, що кожен із вас прагне мати більше, ніж потрібно.
Після цих слів сусіди задумались. Вони зрозуміли, що їхня ворожнеча зростає через жадібність і егоїзм. З того часу Олексій і Дмитро вирішили працювати разом: вони спільно доглядали за яблунею і ділили врожай не лише між собою, а й з усіма односельцями.
Мораль цієї притчі проста: часто ворожнеча виникає не через дефіцит, а через надмірну жадібність. Поділившись тим, що маєш, ти відкриваєш шлях до миру і справжнього щастя.