Прекрасна притча про те, чому люди кричать одне на одного

Одного разу Учитель зібрав своїх учнів і поставив їм незвичне запитання:

– Чому, коли люди сваряться, вони підвищують голос?

Учні, здивовано переглядаючись, припустили, що це може бути тому, що емоції беруть гору. Але Учитель продовжив:

– Якщо ви стоїте поруч, навіщо вам підвищувати голос? Чому не поговорити тихо?

Учні задумалися. Їм це і в голову не приходило. І тоді Учитель пояснив:

– Коли між людьми виникає сварка, зростає образа, і їхні серця віддаляються одне від одного. В результаті цього виникає потреба підвищувати голос, щоб чути один одного. Чим сильніша образа та злість, тим голосніше звучать слова. А коли люди закохані? Вони говорять шепотом, їхні серця б’ються в унісон, і між ними майже немає відстані.

Учень запитав:

– А що ж стається, коли любов керує людьми?

Учитель відповів:

– У такому разі слова стають непотрібними. Люди спілкуються поглядами, їхні очі передають всю глибину почуттів, не потребуючи голосу.

Ця притча нагадує нам: сварки і підвищені голоси тільки збільшують відстань між людьми. Слова, вимовлені на підвищених тонах, здатні розділити навіть найтісніші стосунки. Тому пам’ятайте: даруйте любов, слухайте один одного й знаходьте час для розуміння, а не суперечок.

Поділіться цією притчею! Нехай ваша любов буде теплою і ніжною, а сварки залишаться в минулому, щоб ніколи не збільшувати відстань між вами.