Неймовірна історія про 50 років любові, що розчулить ваше серце – «Підійди, кохана, я тебе побалую. Ти ж жінка!»
П’ять років тому я працювала у салоні бізнес-класу в Києві, де панували вишуканість та розкіш. Класичний манікюр без покриття коштував 700 гривень, а атмосфера була наповнена ароматами ексклюзивних парфумів і смаком кави, яку особисто готував бариста для «вибагливих» гостей салону.
Одного з рідкісних для Києва сонячних днів до салону завітала літня пара. Літня жінка кокетливо трималася за руку свого супутника, а чоловік, випрямляючи спину, ніжно гладив її руку.
– Добрий день, я хотіла б зробити манікюр прямо зараз, – дзвінко промовила літня жінка.
Пара була одягнена досить скромно, і коли я озвучувала прайс, моє серце на мить застигло.
– Дякую, нам підходить, – відповів літній чоловік, починаючи допомагати своїй супутниці зі знімання верхнього одягу.
– Ласкаво просимо до кабінету, будь ласка, сідайте. Мене звуть Людмила, – сказала я, вітаючи їх у салоні.
– А мене звуть Зіна, а мого чоловіка – Анатолій, – лагідно представилася літня жінка.
Ми відправили Анатолія до рецепції.
– У вас, напевно, якесь свято?
Слухаючи їхню розмову, я відчула, як слова Зіни проникливо торкаються моєї душі:
– Ми кожного місяця разом вирушаємо, щоб я могла відчути себе гарною. Мій Анатолій завжди наполягає: «Піди, кохана, я тебе піднесу – ти ж жінка!». І так уже 50 років. Мені вже 71 рік.
Я згадую, як колись, коли ми тільки познайомилися, Анатолій помітив мої зношені туфлі і на наступне побачення приніс нову пару. Я навіть розплакалася, згадуючи, як жартома говорила:
– Що ж ти, Анатолію, так витратився, навіть на цигарки грошей собі не залишив? А він відповідав: «Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без чобіт?!». Так він і звів нас разом. І знаєте, він не курить уже 50 років!
Провадячи Зіну та Анатолія, я заворожено спостерігала, як Анатолій дбайливо виправляв розірвану шнурівку на її взутті, як щиро захоплювався її красивими руками зі свіжим манікюром, як ніжно огортав її шарфиком. Вона була не просто літньою жінкою – вона була для нього справжньою, коханою жінкою, мамою та бабусею його синів і внуків.
– Ось вам, і ще раз спасибі, – з гордістю простягнув мені Анатолій невеличкий «чайовий» подарунок – банкноту, яку я зберігаю вже 5 років як пам’ять про справжніх людей і щирі стосунки.
Після цього одна з клієнток промовила:
– А мій чоловік каже: «Навіщо тобі свої нігті, купи собі плиту – і роби сама. Зекономиш купу грошей, за рік на чохли до авто накопиш». А я відповідаю: «Нехай твої нігті, адже ти по суботах більше випиваєш!»
Слухаючи ці слова, я задумалася: «Не Зіна, не Анатолій…»
Ця історія нагадує, що справжня любов виражається у взаємній турботі та підтримці. Любіть себе, любіть тих, хто справді вас цінує.