Як жінка, що щоранку пекла коржики для незнайомців, змогла врятувати життя свого сина – дізнайтеся секрет справжньої доброти!
У час Великого посту, коли душа прагне очищення, ця притча відкриває нам глибокий сенс справжньої доброти та вартості наших вчинків.
Колись жила індійська жінка з бідної родини, що кожного ранку пекла два коржики. Один – для своєї родини, а другий – додатковий, який вона залишала на підвіконні, щоб будь-хто, хто проходив повз, міг його взяти. При кожному такому жесті вона вимовляла молитву за свого сина, який колись залишив дім, щоб шукати кращу долю. Протягом багатьох місяців вона не мала жодних новин про свого хлопчика і щодня молилася про його благополучне повернення.
Незабаром вона помітила, що кожного дня до її оселі завідується горбань, який забирає її другий корж. Та замість вдячності цей чоловік лише бурмотів:
«Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається!»
Спочатку жінка відчувала розчарування – кожного дня ті ж слова, без будь-якого натхнення чи подяки. Але одного ранку, роздратована і втомлена від цього повторення, вона вирішила діяти. «Я позбудуся цього ворога, що постійно нагадує мені про несправедливість!» – подумала вона і приготувала отруйний корж. Проте, коли прийшов час покласти його на підвіконня, її руки затремтіли, і вона запитала себе: «Що я роблю?» Негайно вона викинула отруйний корж у вогонь, приготувала новий і знову залишила його для перехожих.
Звичайно, горбань, як завжди, прийшов і забрав корж, вимовивши свої звичні слова:
«Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається!»
І пішов, не підозрюючи про бурю емоцій, що крутилася всередині жінки.
У той же вечір двері її оселі відчинилися, і вона побачила свого сина. Він стояв перед нею – голодний, худий, слабкий, одягнений у порваний одяг. З його вуст лунали слова подяки:
«Мамо, це справжнє диво, що я повернувся! Я був зовсім недалеко, але був настільки голодний, що втратив свідомість. Напевно, помер би, якби не той старий горбань, який, бачачи мої потреби, віддав мені свій корж. Він сказав, що це була його єдина їжа на весь день, але побачив, що я потребую її більше за нього.»
Чувши ці слова, жінка зрозуміла, що отже вона сама стала частиною тієї страшної істини, яку горбань говорив кожного дня. Якщо вона не спалила свій отруйний корж, її власний син міг би загинути від голоду. Тоді вона нарешті усвідомила, що слова:
«Зло, яке Ви робите, залишається з Вами, а добро повертається!»
мають глибокий сенс.
Мораль цієї притчі проста:
Завжди прагніть робити добро, навіть якщо цього ніхто не цінує. Вчинки, які ми здійснюємо, завжди повертаються до нас – іноді як благословення, а іноді як важкий тягар. Нехай кожен з нас пам’ятає: віддавати набагато цінніше, ніж брати, а справжня доброта зростає лише тоді, коли ми вміємо відкривати свою душу лише для тих, хто вартий нашої любові та довіри.
Цю притчу варто прочитати всім, хто має дітей, адже вона нагадує: кожна дія має свою ціну, і лише через доброту і самовідданість можна змінити світ на краще.