Мудра притча про 100 гривень: важливий життєвий урок від священника

Після закінчення служби священник попросив вірян залишитися в храмі ще на кілька хвилин. У його руках несподівано з’явилася купюра номіналом 100 гривень. Він підняв її високо над головою та запитав:

— Хто потребує цих грошей найбільше?

Деякі люди підняли руки, даючи зрозуміти, що не відмовилися б їх узяти. Тоді священник звернувся до тих, хто залишив руки опущеними:

— Вам гроші не потрібні?

Люди відповіли, що, звісно, потрібні, але вони просто посоромилися підняти руку.

Тоді священник стиснув купюру в кулаці, сильно її зім’яв, а потім знову запитав:

— Чи хочете ви ці гроші зараз?

Присутні знову ствердно відповіли.

Тоді священник кинув купюру на землю, наступив на неї черевиком, забруднив пилом, а потім підняв і знову звернувся до вірян:

— А тепер? Вона вам ще потрібна?

Люди в один голос відповіли: «Так!»

Священник усміхнувся і сказав:

— Запам’ятайте цей урок. Незалежно від того, що я зробив із купюрою, її вартість залишилася незмінною. Вона все ще коштує 100 гривень.

Те ж саме відбувається і з нами. Життя інколи кидає нам випробування, ламає нас, топче в пил розчарування та зневіри. Ми можемо почуватися знеціненими, пригніченими, розбитими. Але наша справжня цінність від цього не змінюється. Ми залишаємося такими ж важливими, особливо для Бога і тих, хто нас щиро любить.

Наша цінність визначається не нашими вчинками чи знайомствами, а тим, ким ми є насправді.

Люди стояли приголомшені, а священник підійшов до виходу і віддав купюру старенькій бабусі, що просила «на хліб» біля церкви.

— Думаю, що ці гроші найбільше потрібні саме їй, адже вона вже не може заробити собі на життя власною працею. Але вірю, що ніхто з вас не піде звідси з порожніми руками – кожен винесе із собою важливий урок.

Ця притча нагадує нам: незалежно від того, що стається в житті, ми завжди залишаємося цінними. І навіть у найважчі моменти важливо не втрачати віру в себе.