Притча про чотири свічки: одна хвилина для читання – урок на все життя
У тихій кімнаті горіли чотири свічки. Їхній вогонь мерехтів у напівтемряві, і здавалося, що вони ведуть між собою розмову…
Перша свічка сумно промовила:
— Я — Спокій… На жаль, люди не вміють мене берегти. Вони вічно поспішають, метушаться, турбуються про дрібниці. Мене ігнорують, а потім скаржаться на втому та хаос у житті. Думаю, мені залишається лише згаснути…
І її вогник зник.
Друга свічка зітхнула:
— Я — Віра… Сьогодні люди відвертаються від мене, перестають довіряти, втратили віру не тільки в себе, а й у добро. Якщо я більше нікому не потрібна, навіщо мені горіти?..
Подув легкий вітерець – і друга свічка згасла.
Третя свічка тихо прошепотіла:
— Я — Любов… Колись я була головним світлом у серцях людей. Але тепер вони розучилися любити, втратили тепло одне до одного. Вони відштовхують навіть тих, хто любить їх найбільше…
І третя свічка погасла.
🌟 Раптом у кімнату зайшов хлопчик. Побачивши три згаслі свічки, він налякано вигукнув:
— Що ви робите?! Ви повинні горіти! Я боюся темряви! – заплакав він.
Тоді четверта свічка лагідно сказала:
— Не бійся. Я — Надія. Поки я горю, ти завжди можеш запалити інші свічки.
🔥 Хлопчик узяв четверту свічку та запалив усі інші.
💛 Нехай вогонь Надії ніколи не гасне у ваших серцях!
✨ Спокій, Віра, Любов і Надія — ті чотири вогники, що ведуть нас крізь темряву. Бережіть їх! ❤️