Притча про материнську турботу, яка змушує замислитися

Spread the love

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка.

— Ти втомилася, жінко? — запитав Господь. — Зніми свою ношу, відпочинь.

— Дякую, але я ненадовго, — відповіла жінка. — Мені треба просити… Раптом за цей час щось станеться? Я ніколи собі цього не пробачу!

— Що саме ти боїшся не пробачити?

— Якщо з моєю дитиною щось трапиться. Я прийшла попросити: Господи, оберігай його!

— Я і так про нього дбаю, — серйозно відповів Господь. — Хіба я давав тобі підстави сумніватися в цьому?

— Ні, але… Світ такий небезпечний, навколо стільки спокус і випробувань. А в нього такий вік – все хочеться спробувати, всюди втрутитися, знайти себе. Я боюся, що він зробить помилку, впаде, йому буде боляче…

— А потім він стане обережнішим, бо навчиться на власному досвіді, — мовив Господь. — Біль – це теж частина життя, без якої немає зростання. Чому ж ти не хочеш дозволити йому навчитися?

— Бо хочу вберегти його від болю! — палко вигукнула мати. — Я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити там, де він може впасти!

— Тобто ти хочеш, щоб я також обклав його соломою з усіх боків? Добре, гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи та кинув її в світ. Вона кільцем оточила хлопця, відгородивши його від усіх небезпек, спокус… а разом із ними і від життя.

Жінка побачила, як її син намагається пробратися крізь цю «захисну стіну», але безрезультатно. Він метався, намагався прорватися, впадав то в розпач, то в лють. А потім знайшов сірники… і підпалив солому. Вогонь миттю охопив усе навколо.

— Синку! — закричала мати. — Я йду тобі на допомогу!

— Хочеш підкинути ще соломи у багаття? — запитав Господь.

— Що…? — жінка завмерла.

— Чим більше батьки намагаються вберегти своїх дітей від усього, тим сильніше бажання вирватися, навіть ціною ризику. А якщо це не вдається, дитина може просто змиритися і прожити життя без власного вибору. Адже він не знає, що таке біль. І що таке свобода — теж.

— Але ж я просто хочу піклуватися про нього! Хіба це неправильно?

— Дбай, але не переймайся надміру, — м’яко сказав Господь. — Адже я теж його оберігаю. Просто не заважай мені. Довірся.

🌿 Мораль: Наша турбота не повинна перетворюватися на страх. Діти мають право вчитися на власному досвіді, навіть якщо це означає, що іноді їм буде боляче.

✨ Якщо ця притча вас вразила, поділіться нею з друзями! 🙏💙