Чому не варто зважати на думку інших: повчальна притча

Якось батько разом із сином та осликом подорожували в спекотний полудень вулицями міста. Батько сидів верхи на ослі, а син вів його за вуздечку.

Раптом один із перехожих, побачивши їх, вигукнув:

— Бідний хлопчик! Його маленькі ніжки ледь встигають за ослом. Як ти можеш так бездушно сидіти на ослі, коли дитина вже знесилена?

Батько, розчулений словами незнайомця, негайно зліз із осла і посадив сина на його місце.

Пройшовши трохи далі, їм зустрівся інший чоловік, який, побачивши цю картину, невдоволено похитав головою:

— Яка ганьба! Молодий сидить на ослі, наче якийсь пан, а його старий батько змушений йти пішки.

Син почервонів від сорому і запропонував батькові сісти на ослика поруч із ним.

Та невдовзі на їхньому шляху з’явилася жінка, яка, побачивши, як обоє їдуть верхи, скрикнула:

— Бідна тварина! Вона ж гнеться під вагою двох ледачих чоловіків! Хіба можна так знущатися над нею?

Соромлячись почутих слів, батько і син спішилися та пішли пішки поруч із ослом.

Але не минуло й кількох хвилин, як інший чоловік насмішливо запитав:

— Навіщо вам осел, якщо ви все одно йдете пішки? Хіба не краще було б використати його за призначенням?

Батько зітхнув, погладив ослика і поклав руку на плече сина:

— Бачиш, синку, що б ми не робили, завжди знайдеться хтось, хто нас осудить. Тому не варто сліпо слідувати думці оточуючих. Ми самі повинні вирішувати, як нам жити.

Мораль притчі:

Думки людей завжди будуть різними, і на всіх не догодиш. Життя потрібно проживати так, як відчуваєш правильним для себе, не дозволяючи чужим словам збивати з власного шляху.