Фразу «Все, що не робиться, — все на краще» я промовляла тисячі разів протягом свого життя, і вона завжди була влучною

Фразу «Все, що не робиться, — все на краще» я промовляла тисячі разів протягом свого життя, і вона завжди була влучною.

Так, саме так! Навіть у найбезвихідніших ситуаціях моїх знайомих з часом ставало зрозуміло, що ця фраза є правдивою.

Пішов чоловік, втратила роботу, загубила гаманець, оббризкав автобус чи запізнився на рейс… усе це завжди, і саме завжди, призводило до найкращих наслідків згодом.

Я могла б і далі повторювати цю фразу й мати рацію на всі сто, відчуваючи себе професіоналом, бачачи повагу в очах інших і гордість усередині. Але зараз вона застрягла в мене в горлі, наче камінь.

Тому що я не можу зараз сказати ці слова матері, яка вчора поховала свою дитину біля п’ятого стовпа, шостого будинку, бо в іншому місці не могла. Дитину, яку ще два дні тому обіймала, а до війни вони разом мріяли поїхати влітку на море.

Тому що я не можу сказати ці слова вдові, якій всього двадцять три роки! І яка лише місяць тому стала дружиною! А зараз вона стоїть біля труни коханого і прощається з ним назавжди.

Тому що я не можу сказати ці слова солдату, який, захищаючи батьківщину, втратив ноги й зараз у муках бореться за життя.

Так, я вірю, що ми переможемо! Ми зітремо з лиця землі кожного ворога, що ступив на нашу землю! Ми піднімемося на новий рівень! Ми відбудуємо будівлі та вирівняємо вулиці, посадимо квіти та облаштуємо дитячі майданчики! Знову заспівають птахи, засвітить сонце, а в наших душах знову загориться світло! Але ми вже ніколи не зможемо сказати ці слова десяткам тисяч близьких нам людей!

І до останнього дня, до останнього подиху ми пам’ятатимемо цей жах! До останнього дня, до останнього подиху ми будемо ненавидіти цих нелюдів і ніколи не пробачимо цих звірів! Особливо за тих, хто так і не встиг почути ці слова!