– І правильно, що він пішов, ти бачила себе? Не може він любити бегемота, – “підтримала” мене мама

Проблеми з вагою я мала усе життя. “У батьківську породу пішла, там усі такі”, – шипіла все життя струнка мама. Я ж намагалася тримати апетит у руках, займалася спортом та зовсім відмовлялася від солодкого. Але вагу тримати було важко. Трохи даси слабину, як цифри на вазі починали різко зростати.

Найскладніше було у підлітковому віці, коли організм ріс, перебудовувався та вимагав калорій. Завжди хотілося їсти, але я не могла собі дозволити зайвого яблука. Мама за цим стежила суворо, а якщо раптом помічала, що я в неврочну годину щось жую, починала психологічну “атаку”:

– Бабця від iнфаркту не стало в неповні шістдесят років, батька не стало в сорок, а все тому, що жерли як не в собі. По їхньому шляху хочеш. – верещала вона, розмахуючи відібраним шматком у мене перед носом.

Як я не заробила проблем із харчовою поведінкою, я не знаю. Напевно, просто навчилася відсікати від себе більшу частину маминих слів.

Вагу мені вдавалося тримати до вагітності. Заміж я виходила стрункою і дзвінкою, і ніхто не знав, яких зусиль мені вартувало привести себе в цю форму. Мені вже ніякого весілля не хотілося, аби перестати харчуватися гречкою та кефіром.

Чоловік у мене стрункий, підтягнутий, ми разом ходили до спортзау, багато гуляли і намагалися дотримуватися правильного харчування.

Коли я завагітніла, тримати апетит стало зовсім нестерпно. Лікарі сказали, що сидіти зараз на твердій дієті і не прислухатися до свого організму – злoчин.

– Вам не про талію треба думати, а про здоров’я. Переїдати, звичайно, не варто, але треба враховувати, що зараз організму потрібно більше сил, а звідки йому їх брати, якщо ви сумно жуватимете салатний листок і запивати все кефіром?

Чоловік підтримав, заявивши, що зараз важливіше відходити нормально вагітність та народити здорову дитину. А потім, коли я народжу і припиню годувати грудьми, він допоможе мені повернутися до дородової форми.

За першу вагітність я поправилась, але не катастрофічно. Чоловік навіть жартував, що йому мої форми подобаються. Тільки мама шипіла.

Народилася перша дитина. Але скинути вагу я не встигла. Через десять місяців, тест показав знову дві смужки. Чоловік, який мріяв про сина, твердо сказав, що треба народжувати.

– То навіть краще буде. Зараз народимо другого, а потім можна буде зайнятися відновленням форми.

У другу вагітність мене “рознесло”. Я й сама розуміла, що не влазю вже навіть у одяг, який носила на останньому місяці, а вагітність була лише на половині терміну.

Лікарі радили не нервувати з цього приводу. Нібито організм не навів гормональне тло в норму після першої дитини, а зараз екстрено перебудовується під другу вагітність. Це може призвести до збоїв, але великий шанс, що після пологів усі зайві кілограми швидко підуть.

Але їхній прогноз не виправдався. Другій дитині вже рік, а я все ніяк не можу прийти у форму. Я правильно харчуюсь, багато рухаюся, але вага стоїть і не бажає йти.

Почалися проблеми із чоловіком. Поки я була вагітна, він мовчав, а через півроку після пологів почав висловлювати невдоволення моїм зовнішнім виглядом. Казав, що треба більше рухатися і менше жерти, а я й так із двома дітьми кручусь дзиґою, не завжди встигаю повноцінно поїсти хоча б раз на день.

Чоловік зачекав, коли молодшому виповниться рік, а потім сказав, що більше не може зі мною жити, я більше не приваблюю його, як жінка, йому неприємно перебувати поруч. Він сам подав на розлучення, обіцяючи платити аліменти та бачитися з дітьми.

Я повернулася до квартири мами в повному спустошенні. Там я сподівалася знайти якщо не підтримку, то хоча б спокій, але натомість на мене почали сипатися нові порції докорів. Мама звинувачувала мене в тому, що я розвалила свій шлюб і залишила дітей без батька. Казала, що чоловіка мого чудово розуміє.

– І правильно, що він пішов, ти себе взагалі бачила? Не може він любити бегемота!

Вислуховувати це щодня – дуже важко. Але свого окремого житла у мене немає, знімати немає на що, на руках двоє дітей і з декрету я вийду ще не скоро. Займатися фігурою немає ні бажання, ні сил, зараз головне не зламатися та виховувати дітей. Але це так складно, коли немає підтримки.