Чому ж моя дочка не хоче зрозуміти, що я не нянька й не прислуга. У мене повинна бути своя життя

Мене звуть Ірина Андріївна. У мене є єдина дочка. Вона заміжня, є син.

Коли дочка народила Антошку, то я відразу їй стала дуже допомагати. Я ж пам’ятала, як це важко все робити: і бути з дитиною, і гуляти з ним, і годувати його, прати.

Я завжди намагалася зробити так, щоб моя дочка більше відпочивала, адже їй було дуже важко, поки Антошка був маленький.

Але потім я помітила, що мою допомогу сприймають як належне. Навіть спасибі жодного разу не сказали.

Онук підріс, став ходити в дитячий садок. А дочка з чоловіком стали ходити в спортзал, відпочивали з друзями в нічних клубах, барах, кафе, їздили відпочивати. Вони просто взяли собі за звичку залишати онука зі мною. Вони навіть не дзвонили, а просто привозили мені онука зі словами: «Посидь з Антошкою. У нас справи! »

І доньці, і зятю було абсолютно все одно, що у мене теж були свої плани. Я вважаю, що раз я на пенсії, то я можу приділяти час і своїм бажанням.

Останнім часом дочка просто дзвонить мені з роботи і каже, що не може забрати сина з садка: адже їй треба обов’язково бути на корпоративі, а чоловік поїхав з друзями на риболовлю.

І мені доводиться все кидати, відкладати на потім свої справи і плани і їхати за онуком в дитячий садок. Адже я ж не можу його кинути там.

А недавно моя дочка і мій зять взагалі знахабніли. Вони вирішили поїхати на море в Туреччину на два тижні. А ось Антошку вони вирішили залишити у мене на цей час. При цьому зі мною навіть ніхто не порадився, не цікавили їх мої плани на цей час.

– А що тобі робити? Ти ж на пенсії сидиш! Займайся онуком! – відповіла мені дочка.

А ми як раз з подругою купили путівки в санаторій. Відмовлятися від відпочинку я не збиралася. Про це я відразу ж сказала своїй дочці. А ще я їй сказала, що і їй, і її чоловікові давно вже пора будувати свої плани, з огляду на той факт, що у них є дитина.

Онука не можна постійно списувати на мене. Я сказала, щоб вони брали його з собою. І взагалі на мою допомогу нехай розраховують тільки в самих крайніх випадках. Ось так.

Дочка на мене дуже сильно образилася, але я вважаю, що я права.