«Ви народжували не для мене, а для себе»: діти попросили мати посидіти з онуками. Та відмовила їм раз і назавжди

В наш час існує стереотип, що тільки молоді люди можуть сповна насолоджуватися життям, подорожувати, відкривати щось для себе. Така ситуація і сталася в нашої головної героїні.

Останній рік перед виходом на пенсію для Марії Василівни був надзвичайно важким, вона буквально допрацьовувала насилу – їй дуже хотілося відпочити, що було можливим на пенсії. Жінка будувала собі великі плани: вона хотіла нарешті зайнятися своєю дачею, але перед цим відправитися в Краків і погостювати у подруги, яка живе біля моря.

І ось цей очікуваний день настав. Марія Василівна відстояла довгі черги в пенсійному фонді, оформила всі необхідні папери і відчула себе по-справжньому щасливою, адже тепер вона може відпочити від 35-років праці.

В цей же очікуваний день зателефонував телефон Марії Василівни.  Це була її донька Катя. Вона розповіла їй, що вони з чоловіком забрали її внучку Ганнусю з дитячого садка, адже тепер вони можуть дозволити собі не платити за нього, економлячи тим самим бюджет – за дитиною бабуся буде дивитися, вона ж не проти?

Марія Василівна спочатку хотіла заперечити своїй дочці, але коли Катя сказала, що завтра вона привезе дитину, вирішила цього не робити.

Пізно ввечері жінці подзвонив її старший син, який п’ять років тому одружився і теж встиг обзавестися потомством. Марія Василівна навіть сильно не здивувалася, почувши від сина таке ж прохання.

Невдячний син навіть не запитав у своєї матері, чи не хоче вона після відпрацьованих років присвячувати залишки свого життя вихованню онуків.

На наступні вихідні і син, і дочка приїхали до матері разом з потомством. Однак, побачивши біля дверей зібрану валізу, вони сильно здивувалися і поцікавилися, що це таке. Марія Василівна не стала тягнути час і відповіла дітям так, що вони зрозуміли свою велику помилку. Марія Василівна сказала:

– Дорогенькі мої діти! Безумовно, я вас люблю, але і ви зрозумійте, що сидіти з вашими дітьми я не стану. 35 років свого життя я відпрацювала, я народила і виховала кожного з вас, дала вам освіту і навіть подарувала кожному по квартирі.

Ви можете дозволити собі гідну відпустку щороку, а я тільки починаю насолоджуватися повноцінним життям. Зрештою, коли ви одружувалися і народжували своїх дітей, мене ніхто не питав, чи хочу я їх ростити.

Почувши таку відмову, діти образилися і поїхали, а Марію Василівну чекав Краків, в якому вона мріяла побувати більше 20 років.