«Мій дідусь, ревно віруючий узбек-мусульманин, закохався в мою бабусю, ревну християнку»

Мій дідусь, ревний віруючий узбек-мусульманин, закохався в мою бабусю, не менш ревну православну християнку, українку.

Пропозиція робив в стилі «відмовиш, себе заріжу». Бабуся його «пошкодувала», незважаючи на протест своїх рідних.

Його рідні запропонували вивести її в старе місто (глиняні джунглі) в Ташкенті і «загубити».

Він взяв бабусю за руку і мовчки від них пішов. Семеро дітей, до смерті разом. Любили сперечатися – чий бог божественніших. Але у бабусі була моральна перевага: дідусь обожнював сало і їв його нишком в погребі, за цим заняттям бабуся дуже любила його заставати.

– І що твій Бог? – питала вона єхидно.

– Бог єдиний, – відповідав дід, швидко дожовуючи.

А у нас, дрібних поганців-онуків, була своє розвага: здати дідусеві місце, де бабуся сховала сало, а потім здати дідуся бабусі.

© Марина Травкова

Художник Валентин Губарєв