Як донести до дітей, що я хочу пожити одна? Без них, без онуків. Собі народжували, а не мені

Незручна правда, яку багато-хто соромиться визнати і вже тим більше озвучити.

Мені 55 років. У мене троє дорослих дітей. Старший закінчив університет, знайшов роботу і відразу ж одружився. Як на мене – рано, але це його справа. І через рік вже я стала бабусею. Що ви думаєте? Син до мене приходить майже кожного тижня і:

– Мама, візьми онука на вихідні! Ми ж молоді, ми погуляти хочемо!

Я, звичайно все розумію … Але, невже я стара і не хочу гуляти? Я хочу також увечері зустрітися з подругами, випити кави. Хочу записатися на йогу, зайнятися здоров’ям. Чому я повинна няньчити онуків?

Тут середній син минулого тижня сказав:

– Мама, у нас з Людою (це його дівчина) буде дочка, ми вже на 5-му місяці! Скоро тобі не буде нудно!

Вибачте, а хто сказав, що мені до цього було нудно? Мені було абсолютно нормально. Не нудно. Я хочу пожити для себе. Тепер я не знаю, що мені робити. Я не переживу, якщо ще моя дочка скаже, що ось мама тобі онук і вперед.

Як сказати дітям, що я хочу побути одна. Без онуків і їх уваги? Чому всі думають, що бабусі обов’язково хочуть займатися дітьми? Нісенітниця все це. Бабусі хочуть жити для себе і пити каву ввечері з подругами.

P.S. Як Ви вважаєте, бабусі і дідусі зобов’язані сидіти з онуками ,, даючи відпочити дітям, або можуть робити це лише тоді, коли самі цього захочуть? Діліться своїми думками з нами в коментарях!