Сильним варто боятися слабких. Так, саме так.

Звучить парадоксально? Але це правда, яку не всі хочуть чути.

Слабкі — не завжди ті, хто не мають сили. Це часто ті, хто знайшли спосіб нею не користуватись. Вони маніпулюють співчуттям, змушують бігати навколо них колами турботи, доки ви не падаєте з ніг і не питаєте себе: а хто підтримає мене?

Чому одні завжди чекають допомоги, а інші — стискають зуби і мовчки тримають не лише себе, а ще кількох на плечах?
Чому одним дозволено бути вразливими, а інші — завжди мають бути “сильними”?

Бо сильні не тому сильні, що хочуть. А тому що не мають іншого вибору. Бо хтось повинен тримати все — коли інші дозволяють собі впасти.

І знаєш, найчастіше саме ті, кого всі вважають незламними — найсильніше втомлені. Найбільше мовчки страждають. І найгостріше відчувають самотність. Бо всі вже звикли: він витримає, вона впорається, вони завжди тримаються.

А всередині — біль, втома, тиша.

🛑 Сильні, бережіть себе. Не чекайте, поки хтось подумає про вас.
🛑 Не бійтеся просити про підтримку.
🛑 Пам’ятайте: навіть найміцніше дерево має коріння, яке потребує турботи.

Іноді ваша сила — це саме те місце, яке найменше захищене.
Іноді найсильніші — це ті, хто найбільше потребує обіймів.