Ця притча про спокій, віру, любов і надію змінить твоє життя – відкрий секрет світла, яке ніколи не згасає!

Spread the love

Надзвичайна притча розкриває перед нами глибокий сенс життя, нагадуючи, що навіть коли здається, що все згасає, завжди залишається надія, здатна запалити нове світло.

У темній кімнаті тихо мерехтіли чотири свічки. Їхнє полум’я повільно тануло, неначе вони вели між собою невимовну розмову. Перша свічка, наповнена спокоєм, промовила:

— Я — Спокій. На жаль, люди не знають, як берегти мене. Мені залишається тільки згаснути…

І в цей момент її світло тихо погасло, залишаючи за собою лише спогади про мир та умиротворення.

Друга свічка, символ віри, з сумом сказала:

— Я — Віра. Ніхто не слухає моїх послань, і тому я відчуваю, що мій сенс згасає. Люди більше не потребують мене…

Легкий подих вітру прийшов і, неначе забираючи останній подих надії, згасив її вогонь.

Третя свічка, втілення любові, з тривогою мовила:

— Я — Любов. Я відчуваю, що мої сили вичерпуються, бо люди не вміють цінувати тих, хто любить їх найбільше. Вони зраджують, не розуміючи, що справжня любов рідкісна…

І її вогонь також погас, залишивши в кімнаті лише темряву.

Раптом у кімнату увійшла дитина. Побачивши три згаслі свічки, вона, налякано озираючись, закричала:

— ЩО ВИ РОБИТЕ?! ВИ ПОВИННІ ГОРІТИ! Я БОЮСЯ ТЕМРЯВИ!

Сльози струмилися з її очей, адже дитина відчувала, як навколо стає темно і страшно.

У цей момент до кімнати проникла четверта свічка. Її полум’я, яскраве й тепле, радісно запалилося і промовило:

— Не бійся і не плач! Поки я горю, завжди можна запалити ще три свічки, які принесуть Спокій, Віру і Любов. Я — Надія!

Ці слова розбудили в дитячому серці віру в те, що навіть в найтемніші часи завжди можна знайти світло. Притча нагадує нам: незважаючи на втрати і розчарування, саме Надія здатна повернути нам віру у життя, дарувати любов і повертати спокій. Вона вчить нас, що в кожному закінченні криється початок, і завжди можна запалити нове полум’я, яке осяє наш шлях.