З 10 років я була нянькою для зведеного брата, а на 18-й день народження мене змусили віддати квартиру
Моє дитинство ніколи не було легким. У 10 років усе змінилося кардинально: батько вдруге одружився, і моя нова мачуха швидко народила сина. З того моменту я перетворилася на безкоштовну няньку та хатню робітницю.
Мене майже не помічали. У родині мене називали просто “Ей, ти”, а мої потреби ігнорувалися. Я ходила в одязі, який давно відслужив свій час, тоді як мій зведений брат постійно отримував нові речі та іграшки. Мало того, мені довелося віддати свою кімнату, і мене переселили в прохідну залу.
Словесні приниження були постійними. Мачуха казала, що я нікому не потрібна, і що мені не світить нічого доброго в житті. Щодня я чула, що мене терпіли в цьому домі лише до мого повноліття. Навіть бабуся ставилася до мене вороже, стверджуючи, що мій прихід у їхню сім’ю був помилкою.
Переломний момент настав, коли я випадково підслухала розмову батька та мачухи. Вони обговорювали, як змусити мене переписати квартиру, яку я успадкувала від матері, на батька. Вони були впевнені, що я погоджуся. Але з цього моменту я перестала боятися свого 18-річчя і почала чекати його з нетерпінням.
У день мого повноліття вся родина зібралася за столом. Після короткого святкування бабуся урочисто заявила:
— Тепер ти доросла і маєш подякувати сім’ї за все, що вони для тебе зробили. Їдь із батьком до нотаріуса і перепиши на нього квартиру.
Їхній тон був настільки впевненим, що я ледь стримувала сміх. Я відповіла спокійно:
— Звісно, я віддячу за все. У знак вдячності я даю вам тиждень, щоб зібрати свої речі й виїхати з квартири.
Після моїх слів почалася справжня істерика. Мачуха кричала, що я “змія підколодна”, батько дав мені ляпаса, а бабуся грюкнула дверима, ображено пішовши. Та цього разу я не поступилася.
Вони виїхали через тиждень, але історія на цьому не завершилася. Через кілька днів батько повернувся зі списком витрат, заявивши, що я тепер повинна компенсувати всі гроші, які пішли на мене за ці роки.
Сьогодні я працюю і щомісяця віддаю частину своєї зарплати на погашення цього “боргу”. Мені знадобиться ще кілька років, щоб розрахуватися, але це не лякає. Тепер я знаю, що вільна від маніпуляцій і принижень.
Попри всі випробування, я змогла їх пробачити. Цей досвід зробив мене сильнішою, і я впевнена, що тепер можу будувати своє життя на власних умовах.