“Жива бібліотека”: як за 30 хвилин розмови ніколи не будеш судити про людей за їхнім виглядом

Spread the love

Уявіть собі бібліотеку, де замість книг ви “позичаєте” людей. Вони діляться своїми життєвими історіями, розповідаючи про досвід, який часто ховається за стереотипами та упередженнями. Цей унікальний проєкт, що називається “Жива бібліотека”, розпочався у Данії у 2000 році й зараз реалізується у понад 50 країнах світу.

Ідея проста, але геніальна. Люди, які беруть участь у проєкті, стають “живими книгами”. У кожного є свій “заголовок”, наприклад: “біженець”, “бездомний”, “колишній в’язень”, “чоловік із психічним розладом”,  тощо. Ці “книги” відкриті для “читачів” — будь-хто може “позичити” людину на 30 хвилин і послухати її історію.

Розмови відбуваються віч-на-віч або в невеликих групах, забезпечуючи комфортне середовище для відкритого діалогу. Це не допит і не лекція — це жива, щира розмова, яка дає змогу зрозуміти, чому люди опинилися в певних життєвих обставинах і як вони з цим справляються.

Мета проєкту — зруйнувати упередження та стереотипи, які часто виникають через незнання. Суспільство має схильність “судити книгу за обкладинкою”, але ця ініціатива допомагає людям побачити більше, ніж лише зовнішній образ.

Наприклад:

  • Слухаючи “бездомного”, можна зрозуміти, що його ситуація — це не завжди результат особистих помилок, а часто наслідок складних життєвих обставин.
  • Розмова з “біженцем” відкриває очі на труднощі, з якими стикаються люди, залишаючи свої домівки через війну чи переслідування.
  • Спілкуючись із “ЛГБТ-представником”, можна дізнатися про виклики, які стоять перед цією спільнотою у багатьох країнах.

Як з’явилася ця ідея?

Проєкт був заснований у 2000 році в Копенгагені громадською організацією “Stop The Violence”. Спочатку його реалізували на музичному фестивалі Roskilde, щоб допомогти людям більше дізнатися одне про одного і зменшити соціальну ізоляцію. Ідея отримала таку популярність, що поширилася по всьому світу, і тепер “Живі бібліотеки” працюють у школах, університетах, бібліотеках, на фестивалях і навіть у місцях позбавлення волі.

  1. Кількість країн: Проєкт діє в понад 50 країнах, включаючи Україну.
  2. Різноманіття тем: У “живих книгах” можна знайти історії на тему дискримінації, інвалідності, релігії, культури, професії та багатьох інших аспектів.
  3. Ефект емпатії: Дослідження показують, що такі розмови значно підвищують рівень емпатії та толерантності у суспільстві.
  4. Український контекст: У наших “Живих бібліотеках” часто розповідають історії ветеранів АТО, переселенців, людей із особливими потребами чи рідкісними професіями.

Чому це варто спробувати?

“Жива бібліотека” — це шанс не лише побачити світ очима іншої людини, а й переосмислити власні стереотипи. Це можливість зрозуміти, що за кожним “заголовком” стоїть справжня історія, яка може змінити ваше уявлення про життя.

Ми всі любимо читати книги, але часом найкращі історії розповідають не сторінки, а люди. Проєкт “Жива бібліотека” доводить, що діалог — це ключ до взаєморозуміння та боротьби з упередженнями.

А ви готові “прочитати” свою першу “живу книгу”?