Мудрість Старого Індіанця: притча про Банк та Довіру
Старий індіанець прийшов до банку та попросив позику на 500 доларів. Банківський працівник почав оформлювати документи.
— Що ти збираєшся робити з цими грошима? — запитав він індіанця.
— Я поїду до міста продавати прикраси, які я зробив.
— Що у тебе є для забезпечення застави?
— Я не знаю, що таке «застава», — сказав індіанець.
— Ну, застава — це щось, що має цінність і може покрити вартість позики. У тебе є автомобіль?
— Є — вантажівка 1949 року випуску.
— Ні, це не підходить, — сказав банківський працівник. — Може, у тебе є худоба?
— Так, у мене є кінь.
— Скільки йому років?
— Не знаю, у нього вже немає зубів, щоб визначити.
Зрештою індіанцю оформили позику і видали 500 доларів.
Через кілька тижнів індіанець знову прийшов до банку, дістав пачку грошей. Він відрахував належне банку, а решту сховав.
— Що ти збираєшся робити з рештою грошей? — запитав його той же працівник.
— Сховаю у своєму домі, — відповів індіанець.
— Ти можеш зробити депозит у нашому банку.
— Я не знаю, що таке «депозит», — відповів індіанець.
— Ну, ти віддаєш свої гроші банку, банк піклується про них, а коли тобі потрібні гроші, ти можеш їх взяти.
Старий індіанець подумав і запитав:
— А у банку є, що дати мені в заставу?